У 2005 році в Україні раптово скасували відразу 3600 явно застарілих нормативних актів. Тоді вважали, що з проблемою зайвого регулювання бізнесу вдасться впоратися швидко, і далі зайве держрегулювання не накопичуватиметься. Але гострота проблеми згодом як мінімум не знизилася. Про це йшлося під час дискусії «Дерегуляція роботи бізнесу», організованої Центром економічної стратегії (ЦЕС).
Як відбувається робота з дерегуляції бізнесу у 2023 році
У центрі дискусії була робота урядової Міжвідомчої робочої групи (МРГ) з дерегуляції, яка від початку 2023 року переглянула близько тисячі дозвільних документів для бізнесу. Близько 25% із них запропонували скасувати, 50% – модифікувати (наприклад, оцифрувати).
Заступник міністра економіки Олексій Соболєв зазначив, що завершено лише перший етап роботи МРГ. Насамперед потрібно домогтися виконання рекомендацій МРГ, оскільки поки що лише 54 з них реалізовані у вигляді рішень Кабміну та підготовки законопроєктів.
МРГ взяла на місяць тайм-аут, щоб проаналізувати зроблене і потім продовжити роботу. «Нам, як і раніше, потрібні запити бізнесу на відміну регуляцій, оскільки МРГ не може сама охопити діапазон проблем», — сказав Соболєв. За його словами, зараз відпрацьовано методику дерегуляції, яка має вестися на постійній основі, а не в рамках окремих кампаній.
Що краще: гільйотина чи індивідуальний перегляд регуляторних актів
У ході дискусії обговорювалося, чи не краще запустити «регуляторну гільйотину», відзначивши одразу значну частину регуляцій, а органи влади нехай потім доводять, що зі скасованого їм потрібно і чому (відповідний законопроєкт лежить без руху у Верховній Раді з 2021 року). Соболєв вважає, що нинішній підхід, коли кожен регуляційний акт розглядається індивідуально, дає більш стійкий результат, оскільки ухвалене МРГ рішення простіше захищати від «скривджених» регуляторів.
Ксенія Ляпіна, яка була головою Держрегуляторної служби у 2015–2019 роках, наголосила, що принциповим противником регуляторної гільйотини є Євросоюз, де побоюються появи у якийсь момент вакууму повноважень держави. «Вони виступають за дерегуляцію, але не у вигляді гільйотини», — сказала ексчиновниця.
Чому питання дерегуляції бізнесу в Україні вирішується повільно
Наприкінці дискусії Ксенія Ляпіна сказала те, що, на думку 
, могло б розпочати й одразу закінчити суперечку про перспективи дерегуляції в Україні. Вона нагадала, що в Україні близько 20 років існує закон про основи регуляторної політики, у якому прописано життєвий цикл будь-якого нормативного акту. Одним із суттєвих його етапів є аналіз ефективності документа. «Це і є те, що нині називається дерегуляцією», – наголосила Ляпіна. За її словами, такого аналізу в Україні практично ніхто не проводив і не проводить.
«Якби регуляторні органи та влада на місцях на постійній основі виконували свої обов'язки, спеціальні кампанії з дерегуляції не треба було б проводити», — вважає експерт.
Вона також застерегла від зайвого оптимізму, пов'язаного з можливим перенесенням європейського досвіду дерегуляції в Україну. За її словами, бізнес у ЄС мало страждає від держрегуляції, оскільки бюрократія там ефективніша.
«Я гарантую, що європейські регулювання у виконанні української бюрократії стануть не менш проблемними для бізнесу, ніж вітчизняні», – заявила Ляпіна.
Читайте також
