Хоча дедлайни викликають негативні відчуття та сприймаються як складні події, не вони є стресовим фактором та фактором страху у роботі.
Такого висновку дійшли дослідники з Університету Х’юстона, Техасу A&M і Політехнічного університету, пише сайт Університету Х’юстона.
Саме через негативні асоціації з дедлайнами деякі компанії та організації почали відмовлятися від них там, де це можливо. Наприклад, Національний науковий фонд у США запровадив безстрокове подання у деяких програмах фінансування.
Проте критики такого підходу кажуть, що дедлайни, хоча й можуть сприйматися болюче, спонукають людей діяти.
Вчені спробували зʼясувати, чи робота дослідників при наявності дедлайнів несе більше симпатичного навантаження, що може спричинити стрес, аніж робота без конкретних термінів.
Дослідження, опубліковане в Proceedings of the ACM Human Factors in Computing, проводилося під керівництвом Іоанніса Павлідіса, професора інформатики та директора лабораторії афективних і обчислювальних даних в UH.
В ході його 10 учасників працювали в офісі протягом двох днів із дедлайном, два інші дні — без нього.
Мініатюрні камери були розміщені в університетському офісі дослідників, щоб непомітно записувати фізіологію їхніх облич і вирази, а також рухи протягом робочого дня. Симпатична активація учасників вимірювалася кожну секунду.
Команда виявила, що дослідники відчувають високу симпатичну активність під час роботи, що говорить про складну природу самої професії. Водночас ця висока симпатична активація залишається приблизно однаковою з дедлайнами або без них.
«Дослідження важкі щодня. Використовуючи метафору, якщо ви весь час під сильним дощем, якщо одного дня дощ стане трохи сильнішим, для вас це не матиме особливого значення, тому що ви вже мокрі до кісток. Це те, що показують наші моделі стосовно впливу дедлайнів на дослідників», — каже Іоанніс Павлідіс.
Єдиними факторами, які посилювали симпатичну активацію, а отже, й потенційний стрес, були:
- інтенсивне використання смартфона;
- плідне читання;
- активне написання текстів наукових робіт.
Перший фактор — це прояв тенденцій залежності від гаджетів, які повністю змінили поведінку людей.
Другий та третій фактори є невід’ємною частиною дослідницької роботи, а тому неминучі. Водночас стрес від них дослідники регулюють самостійно, інстинктивно роблячи фізичні перерви.
В середньому учасники експерименту робили одну таку перерву раз на дві години. На кожні 50% збільшення симпатичної активації частота перерв майже подвоюється, виявляючи межі когнітивної роботи під зростаючим стресом.
Павлідіс очікує, що подібні натуралістичні дослідження поширяться в різних сферах, аби подолати неправильні уявлення про стрес.
Помилка в тексті? Виділіть її мишкою і натисніть: Ctrl + Enter
