У Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про заборону використання у назві географічного об’єкту України назв та символіки держави, та діячів держави-агресора росії.
Авторами законопроєкту про деколонізацію топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України є 50 депутатів.
Цілі законопроєкту — зменшення впливу росії на внутрішню політику України та світогляд українців, унеможливлення пропагандистської діяльності вороже налаштованих до України осіб, прискорення дерадянізації і дерусифікації країни, зміцнення духу української нації.
Проєкт закону №7253 «Про внесення змін до Закону «Про географічні назви» щодо деколонізації топонімії та впорядкування використання географічних назв у населених пунктах України» пропонує заборонити згадувати в назвах українських об’єктах назви, що звеличують, увіковічують, пропагують державу-окупанта, її пам’ятні, історичні та культурні місця, міста, дати, діячів, які здійснювали військову агресію проти України та інших суверенних країн.
Деколонізації, згідно з документом, також підлягають державна тоталітарна політика та практика, пов’язана з переслідуванням опозиції, дисидентів та інших осіб за критику тоталітарного радянського та тоталітарного російського режимів, зокрема, й громадян України, які мешкають на тимчасово окупованих територіях або тимчасово перебували на території держави-окупанта і стали жертвами переслідування з боку російських репресивних органів.
Назви яких об'єкті підлягатимуть деколонізації?
Згідно з законопроєктом, називати нічим, що нагадує росію, не можна ні села, ні гори, ні порти, навіть болота. Фото: ukr.net
Відповідно до статті 1 Закону «Про географічні назви» географічними об'єктам є:
- орографічним — материкам, горам, хребтам, скелям, ущелинам, льодовикам, рівнинам, низовинам, ярам, балкам, островам, косам, вулканам, печерам
- гідрографічним — океанам, морям, затокам, протокам, лиманам, озерам, болотам, водосховищам, річкам, каналам
- адміністративно-територіальним — державам, автономним територіям, областям, районам, містам, селищам, селам тощо;
- соціально-економічним — залізничним станціям, роз'їздам, портам, пристаням, аеропортам тощо;
- природно-заповідним — природнім паркам, заповідникам, заказникам, заповідним урочищам та іншим подібним об'єктам.
Декомунізація та деколонізація: у чому відмінності
Як пояснила в коментарі 
юристка-аналітик Інституту законодавчих ідей Анна Новак, поява законопроєкту №7253 сьогодні справді на часі. Не випадково сьогодні У Львові хочуть перейменувати вулиці Чехова, Толстого і Чайковського. А в Ужгороді та Мукачевому демонтували погруддя Пушкіна.
Тим більше, що згідно останнього соціологічного опитуванн, 76% підтримують ініціативу щодо перейменування вулиць та інших об’єктів, назви яких пов’язані з росією.
Ухвалення такого закону було актуальним з квітня 2014 року — з моменту вторгнення російських військ на Донбас. На переконання Анни Новак, його слід було розробляти разом з пакетом «декомунізаційних» законів, ухвалених після Революції Гідності.
«Деколонізація - це прояв, що виникає тоді, коли територія прагне звільнитися вцілому від іноземного панування, а декомунізація – це суто відмова від комуністичних ідеалів, діяльність яка спрямовується на ліквідацію комуністичної ідеології з усіх сфер життя», — пояснила Анна Новак.
«Декомунізаційні» закони, як наголосила експертка, не мають жодного відношення, ані до Росії, як держави -агресора, ані до «імперських найменувань».
Тобто, наприклад, юрисдикція «декомунізаційних» законів не охопили Суворова з Кутузовим, а заразом Путіна та Шойгу, а лише заборонили символіку та ідеологію комунізма.
Після ухвалення у 2015 році Закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», перейменували понад 990 населених пунктів та 26 районів, 52 тис. інших топонімів, 75 закладів освіти, 33 залізничні об’єкти, 2 морські порти, демонтовано 2,5 тисяч пам’ятників з пропагандою тоталітарного режиму. На фінальній стадії — перейменування Кіровоградської та Дніпропетровської областей.
Проте законопроєкт про деколонізацію має також і юридичні недоліки, і потребує доопрацювання, що можна зробити після прийняття у першому читанні.
Логічним було б доповнити статтю 5 Закону «Про географічні назви» підставою для перейменування географічних об’єктів, наголосила експертка, — як необхідність приведення назви географічного об’єкта до вимог цього закону.
Саме російська топомоніка, а не «комуністична», сьогодні присутня у назвах об'єктів по всій Україні, адже навіть процес «декомунізації» не охопив всього необхідного. На переконання Новак, з ухваленням закону, по-перше, ще раз активізується робота в цьому напрямку, по-друге, наперед буде заборонено називати ті чи інші міста, річки, озера, вулиці на честь російських державних та культурних діячів.
Читайте також
