У світі великої дипломатії важелі впливу іноді ховаються не в кабінетах, а на тенісних кортах і полях для гольфу.
Президент США Дональд Трамп любить укладати угоди під час гри в гольф, Кім Чен Ин – дивитися баскетбольні матчі з зірковими спортсменами, а путін і лукашенко – вправлятись у дзюдо та хокеї.
«Спорт-дипломатія» – це не лише шоу, а інструмент, який дозволяє налагодити відносини навіть із найзакритішими режимами. 
розповідає про відомі кейси.
Гольф-дипломатія в США
Якось президент США Дуайт Ейзенхауер сказав: «Гольф – це єдина гра, яка дозволяє вам спокійно думати, але не надто серйозно».
Досвід показує, що найкраще із Дональдом Трампом домовлятись під час гри в гольф. 29 березня президент Фінляндії Александр Стубб відвідував колегу з США. Стуббу пощастило: під час студентських років він професійно займався гольфом, тож він міг підійти до Трампа через його захоплення цією грою.
Президент Фінляндії Александер Стубб зустрівся з президентом США Дональдом Трампом за грою в гольф 29 березня. Зображення: Donald Trump, Truth Social
У своєму пості в Truth Social Трамп окремо підкреслив, що «Стубб дуже хороший гравець, і ми виграли чоловічий турнір з гольфу». Також він сказав про зміцнення партнерства та закупівлю і розробку великої кількості «вкрай необхідних криголамів для США».
На сьогодні далеко не кожний може досягти такого результату з президентом, який хоче обкласти тарифами весь світ.
До цього вже колишній президент Південної Кореї Юн Сок Йоль захопився гольфом, щоб зміцнити зв'язки з Трампом, прагнучи долучитися до «гольф-дипломатії». Також колишній прем’єр Японії Сіндзо Абе часто грав у гольф з президентом США. Через спільні селфі та фото їм навіть приписували «bromance» (тісна дружба між чоловіками. – ).
У листопаді 2017 року, під час офіційного візиту Трампа до Японії, Абе організував спільну гру. До них приєднався відомий японський гольфіст Хідекі Мацуяма. У квітні 2018 року Абе відвідав Трампа в Мар-а-Лаго у Флориді, де вони знову грали в гольф. Потім лідери щоразу грали разом, коли відвідували один одного.
Варто зазначити, що гольф – доволі поширене хобі серед американських президентів. Свого часу у нього грали Білл Клінтон, Барак Обама, Джо Байден.
«Баскетбольна дипломатія» в Північній Кореї
У лютому 2013 року відомий американський баскетболіст Денніс Родман несподівано відвідав Північну Корею разом з баскетбольною командою Harlem Globetrotters та знімальною групою Vice Media. Метою поїздки було проведення баскетбольних матчів та зйомка документального фільму.
Денніс Родман і Кім Чен Ин під час візиту американця до Північної Кореї
Під час візиту Родман зустрівся з корейським диктатором Кім Чен Ином, який фанатіє від баскетболу, особливо від команди Chicago Bulls, за яку грав Родман. Вони разом відвідали баскетбольний матч, після чого провели спільну вечерю. Родман охарактеризував Кіма як «друга на все життя».
Родмана критикували за взаємодію з диктатором. Сам баскетболіст стверджував, що його метою було використання «баскетбольної дипломатії» для побудови мостів між двома країнами, попри відсутність офіційних дипломатичних каналів.
Після першого візиту Родман ще кілька разів відвідував КНДР, організовуючи баскетбольні заходи та намагаючись сприяти діалогу між США та Північною Кореєю через спорт, але це не допомогло країнам налагодити контакти.
Хобі авторитарних лідерів: дзюдо, хокей, теніс
Звісно, головним спортивним авторитарним дуетом сучасності є володимир путін, який позиціонує себе як дзюдоїста і хокеїста, і олександр лукашенко – «головний спортсмен Білорусі». Вони кілька разів грали в хокей в одній команді з різними російськими зірками. Професійні хокеїсти грали в піддавки і давали їм можливість закинути багато шайб.
Також путін боровся ледве не з усіма вагомими політиками росії. На килим з ним виходили мєдвєдєв, шойгу, рогозін, давні друзі та бізнес-партнери. Колишній прем’єр Японії Сіндзо Абе навіть подарував йому чорний пояс з дзюдо, хоча в жодному офіційному змаганні путін не брав участі.
Тепер вже Дональд Трамп збирався влаштувати хокейну гру між збірними США та росії на знак примирення, якщо путін піде на підписання мирної угоди з Україною. Проте поки що здається, що цієї гри доведеться довго чекати.
На офіційному сайті президента Білорусі навіть є окрема сторінка, присвячена спортивним захопленням лукашенка.
До попередника путіна Бориса Єльцина шукали підхід через інший спорт. Він активно підтримував розвиток тенісу в країні, а також грав сам для психологічної розрядки: після важливих міжнародних зустрічей Єльцин міг піти на корт і провести там кілька годин. Його «тенісний клуб» включав:
- «пул своїх» – до якого входили головний економічний реформатор Анатолій Чубайс, молодий політик Борис Нємцов, який у 90-ті роки швидко піднявся політичною драбиною, очільник адміністрації президента Олександр Волошин і ще кілька політичних важковаговиків;
- лідерів інших країн – президента США Білла Клінтона, який неодноразово казав, що мав особливі відносини з Єльциним; президента Франції Жака Ширака; канцлера Німеччини Гельмута Коля.
Як сучасні авторитарні лідери імітують Беніто Муссоліні
Пози та жести путіна часто порівнюють із Муссоліні і це точно не безпідставно. Принаймні обидва люблять показувати свій оголений торс всьому загалу
Сучасні автократи не вигадали нічого нового. Майже сто років тому лідер фашистської Італії Беніто Муссоліні прагнув створити образ «першого спортсмена Італії», використовуючи спорт як засіб пропаганди та демонстрації особистої фізичної підготовки. Він активно займався різними видами спорту, включаючи фехтування, автоперегони, лижний спорт, верхову їзду та плавання.
Саме Муссоліні, а не володимир путін, став першим лідером, який постійно з’являвся у ЗМІ з оголеним торсом, а деколи й в одних трусах. Він навіть збирав зерно разом із робітниками напівголим.
Муссоліні також брав участь у публічних спортивних заходах, щоб асоціювати себе з успіхами італійських спортсменів. Ба більше, під час олімпіад і чемпіонатів італійські спортсмени мали робити римський салют під час виконання національного гімну.
Крім того, Муссоліні ініціював створення спортивних комплексів, таких як Форум Муссоліні в Римі (нині відомий як Форум Італіко), де були встановлені виготовлені в давньоримському стилі статуї італійських атлетів, що символізували силу та успіх нації.
Цей фашистський диктатор залишається прикладом для сучасних популістів і диктаторів, бо саме в його часи були винайдені ледве не всі прийоми авторитарного символізму.
