Корейська війна – перший гарячий конфлікт часів Холодної війни. У ньому радянські пілоти на Міг-15 не боялися вступати в бої проти американців на F-86, а наземні армії США та КНР вбивали одна одну без оголошення війни.
Це також була перша війна, що могла привести до ядерного апокаліпсису: командування США розглядало можливості використання атомної зброї проти Китаю.
Чому протягом 1950-1953 років США не боялися ескалювати ситуацію навіть до ядерної війни, чому жодна зі сторін не змогла перемогти та чи схоже становище України на Корейський сценарій, 
з’ясовував із Антоном Ганоцьким, аналітиком AdAstra і засновником телеграм-каналу «Пхеньянська Правда».
Передумови Корейської війни 1950-1953 років
38-паралель, про яку США та СРСР домовились фактично випадково, аби порівну поділити зони окупації в Кореї. Напис на табличці: війна почалася тут, 38-паралель
Закінчується Друга світова війна, з нею й окупація Корейського півострова Японією (1910-1945 роки). СРСР і США ділять Корею навпіл із домовленістю про відновлення цільної держави за п'ять років. Але щось пішло не так. Що?
Я б сказав, що громадянська війна в Китаї є головним каталізатором Корейської війни. У 1949 році комуністи остаточно перемогли, а демократично обрана влада Чан Кайші втікла на Тайвань. Корея опинилася в оточенні двох комуністичних держав.
На півночі, де була радянська зона окупації, спочатку (1945 року) був повністю маріонетковий режим, який контролювали прямо з Радянського Союзу. Головою адміністрації був генерал-полковник СРСР Терентій Штиков. Кім Ір Сен став головою Півночі тільки з 1948 року.
Схожа ситуація була на Півдні, де також до 1948 року, до перших виборів, була американська адміністрація. До речі, обраний президентом Лі Синман, борець проти японської окупації та президент у вигнанні, спочатку був демократом, але згодом почав гратись у авторитаризм і диктатуру, яка особливо не відрізнялась від Північної Кореї. До того ж культ особи Кім Ір Сена вибудується вже після війни.
Тому на початках Південна Корея була «своїм покидьком» для США. Сучасну успішну Республіку Корея почне будувати лише Пак Чон Хі з 1961 року.
Чим сучасна ситуація схожа на часи Корейської війни (відео)
Економічно Північна Корея була набагато міцнішою, бо Японія вибудувала там промисловість для експансії в Китай. Мабуть, це також важливо?
Так, для багатьох – це секрет, але Північ була індустріалізована, коли Південь – сільськогосподарський регіон, бідний в основному, і в основному еліта, так би мовити, жила на півночі. Північну Корею можна навіть називати таким корейським Донбасом, доволі така цікава аналогія.
Довгий час, навіть після Корейської війни, КНДР переганяла за економічними показниками Південну Корею. Був час, коли люди тікали з Півдня на Північ, а не навпаки.
Промисловість Північної та Південної Кореї, за даними Пергамського атласу світу 1968 року. На початку Корейської війни ситуація була значно краща для Півночі
Радянський Союз допомагав індустріалізовувати свою зону, а американці частково ігнорували Південь.
США планували виходити з Кореї
Найцікавіше, що напередодні війни США планували виходити з Кореї. Це доволі схоже на бажання американців вийти з Близького Сходу. «Ера завершення війни» – вихід з Іраку, Афганістану. Схожа ситуація була у 1949-50-х роках. Тодішня адміністрація Трумена і держсекретар Дін Ачесон виступали за вихід американських військ із Кореї. Вони були впевнені, що потрібно сконцентрувати сили в Європі, а сфера інтересів США в Азії проходить по Тайваню, Японії та Філіппінах, але за межі висунули Корею.
Це, разом із перемогою КНР, стало сигналом для Радянського Союзу, для Кім Ір Сена, що американці можуть і не захищати Корею. До того ж у СРСР у 1949 році з’явилася своя атомна бомба – тепер можна було діяти активніше.
Головні події Корейської війни
У 1950 році американські радники оцінили, що менше половини піхотних батальйонів армії Південної Кореї були хоч трохи готові до війни. При цьому Північ усі п'ять років вчили радянські інструктори і надавали всю можливу зброю.
Так, за три дні Корейська народна армія бере столицю Півдня Сеул.
Проте американська адміністрація вирішує направити три, хоч і не в кращому стані, дивізії з Японії на порятунок Південної Кореї. Це пряма інтервенція. Чому?
Вони не очікували війни. До того ж у 1947 році була ухвалена доктрина Трумена, де головним пунктом було не дати просунутися комунізму далі у світі. Американські політики побоювалися, що якщо Південна Корея впаде до комунізму, це викличе «ефект доміно», коли інші країни Азії також потраплять під комуністичний контроль.
Проте спочатку це не допомогло. На початку серпня 1950-го війська Північної Кореї вже окупували майже весь Корейський півострів, окрім невеликого Пусанського периметру на південному-сході країни
Але завдяки постанові Ради безпеки ООН щодо захисту Південної Кореї, яка вдалася, бо СРСР ігнорував Раду безпеки через відсутність там КНР, ситуація почала змінюватись. До речі, це перший і єдиний раз, коли Рада безпеки ООН зробила те, заради чого її було створено. Тобто, почала активно діяти заради досягнення миру на Корейському півострові.
Цим рішенням створили сили ООН, в які увійшли багато країн Європи та навіть Туреччина. У Пхеньяні, Пекіні та Москві тоді вважали, що перемога Північної Кореї – питання часу.
Змінила хід війни геніальна висадка в Інчхоні 15-19 вересня 1950 року, розроблена Дугласом Макартуром, американським генералом і очільником сил ООН в Кореї. Це дало змогу відбити Сеул і оточити частину Корейської народної армії.
1-й полк морської піхоти США з гордістю демонструє прапор Північної Кореї, знайдений під час Другої битви за Сеул у вересні 1950 року. Колоризовано Sardjono
Вступ Китаю у війну в Кореї
Сили Північної Кореї вже були забиті в горах на кордоні Кореї та Китаю, як раптом величезна армія КНР, за різними підрахунками, від 300 тис. до 1 млн осіб, переходить кордон Кореї 13 жовтня 1950-го. Як це сталося?
Перша інтервенція – це приблизно 500 тис. китайських «добровольців», що переходять річку Ялуцзян на кордоні КНР і КНДР. На той момент Кім Ір Сен вже планував тікати до Китаю.
Мао Цзедун, розуміючи, що йому невигідно тримати біля кордонів капіталістичну країну, тобто союзника США, очікував нагоди, щоб вступити в пряме зіткнення з американцями та чекав на дозвіл від СРСР, який надавав і КНР величезні обсяги зброї та іншої підтримки.
Не забуваємо, що і Радянський Союз теж брав участь у війні. Радянські інструктори, пілоти (принаймні 300 пілотів СРСР загинули за час війни. – ), оператори ППО. Всі вони переодягалися у корейську уніформу та тримали конспірацію.
Але Сталін утримався від прямої інтервенції, бо ходили чутки, що США розробляють план використання ядерної зброї.
Як США збирались використати ядерну зброю
Генерал Макартур серйозно розробляв плани удару ядерною зброєю по Китаю. Таких планів було як мінімум два. Згідно з одним, США мали скинути близько 30 бомб на кордоні з Китаєм, аби утворити «радіоактивний пояс». Інший передбачав бомбардування міст Маньчжурії, де були головні логістичні хаби китайців.
Макартура в першу чергу відмовили через неефективність застосування ядерної зброї. Проте адміністрація Трумена була повністю проти цього, через що командувача сил ООН у Кореї потім зняли.
4 січні 1951 року війська Півночі змогли взяти Сеул вдруге, проте згодом війська ООН відбили місто, і угруповання обидвох армій стали на 38-й паралелі у червні 1951-го. Із цього часу війна зайшла у глухий кут із кількома успішними операціями з обидвох сторін, які не особливо змінювали картину.
Труман знімає Макартура зі всіх його постів: він не спроможний підтримувати політики США та ООН – заголовок The New York Times
Якими були мирні переговори під час Корейської війни
Вперше США запросили припинення вогню в КНР 26 червня 1951 року, коли фронт став. Проте у Пекіна та Пхеньяна були інші плани. Вони разом зі Сталіним вірили, що фронт можна прорвати, а вести переговори неприйнятно.
Чому США та Китай два роки воювали в Кореї, попри сталий фронт
Але до 5 березня 1953 року ситуація не змінювалася. А чому до 5 березня? Смерть Сталіна дала поштовх до мирних перемовин.
До речі, переговорів не хотів і президент Південної Кореї Лі Синман. Він вірив, що руками американців може стати об’єднувачем Кореї і посилити свої позиції. Тому замість південно-корейців у переговорах брали участь американці.
Як завершилась війна в Кореї
Офіційними сторонами стали США та Північна Корея, але десь на телефоні, звісно, був СРСР. Після кількох зустрічей 27 липня 1953 року був ухвалений договір про припинення вогню. Південна Корея не підписала й цей договір, замість них це зробили американці.
У результаті створили демілітаризовану зону навколо 38-ї паралелі. У квітні 1954-го була мирна конференція в Женеві, СРСР навіть погодився йти на деякі поступки в планах перемовин, але США і союзники відмовились.
Вважалося, що Північна Корея довго не протримається. Дуайт Ейзенхауер (президент США 1953-1961) ввів серйозну стратегію стримування СРСР, він із сильною недовірою відносився до ініціатив Москви та Пхеньяна.
До того ж у 1958 році Вашингтон порушив угоду про припинення вогню, бо американці розмістили на території Південної Кореї ядерну зброю, що було заборонено договором.
Корейський півострів вночі, показаний на композитній фотографії NASA 2012 року
Чому США не боялися СРСР під час Корейської війни
За час Корейської війни США скинули на Північну Корею приблизно ту ж саму кількість бомб, що й за всю кампанію на Тихому океані, тобто всю війну з Японією. Макартур взагалі розробляв плани використання ядерної зброї. Чому США не боялися тоді? Адже сучасні аргументи Дональда Трампа, та й Джо Байдена, про ризики ескалації цілком підходять і для того часу.
Підхід Дональда Трампа вже мав місце у США. Так ставились до Китайської громадянської війни (1945-1949). Але коли комуністи з Мао Цзедуном перемогли, стало зрозуміло, що тактика доволі програшна.
Також тоді ще не було В'єтнаму. Тому що страх перед прямою інтервенцією почався після В’єтнамської війни.
Третє, як написав Мітч Макконнелл, лідер республіканців у Сенаті, на річницю висадки в Нормандії, що саме американські ізоляціоністи призвели до того, що американські хлопці помирали на пляжах Нормандії.
Четверте – популярність ідей Кіссінджера. Саме він був ідеологом потепління відносин з Китаєм, аби посилити тиск на Радянський Союз. Тепер у США популярна думка, що за прикладом Кісінджера потрібно домовитися з росією, щоб об’єднатися проти Китаю.
Як далі йшла історія конфлікту Північної та Південної Корей (відео)
Чому порівнювати війну в Україні та Кореї не варто
Чому не треба переносити досвід Корейської війни на нашу війну? В чому істотні відмінності?
Насамперед у нас немає одного корейського народу, що бореться за територію. Це не громадянська війна всередині однієї країни. Є агресор, інша країна, яка посягає на чужу територію.
На боці України не воюють якісь сили ООН, тобто ми самі воюємо проти ядерної держави. Це зовсім інша історія, можливо, трішки схожа на В'єтнам.
Корейський сценарій для України подібний лише в тому, що може бути заморожений конфлікт на лінії фронту та буде створена якась демілітаризована зона, але чи будуть готові до цього сторони, це зовсім інше питання.
На сьогодні головним агітатором за «Корейський сценарій» закінчення війни є Китай із його мирною ініціативою. Вони хочуть спочатку замороження лінії фронту, а потім переговорів. Але ж переговори Корейської війни – це нуль результатів чи домовленостей, окрім припинення вогню та обміну полоненими.
Я думаю, китайсько-бразильська мирна ініціатива покликана не для того, щоб досягти миру, перемир'я в Україні. Китаю вигідна зараз війна, як і російсько-українська, так і, до речі, на Близькому Сході, тому що це хаотизація світу.
Вони хочуть відбілити свою допомогу рф. Показати, що співпрацюють з росією, тому що хочуть бути посередниками, досягти миру в Україні.
Другий важливий фактор – Пекін хоче підірвати Формулу миру України, щоб всі намагання української дипломатії зі створення набору країн, які підтримують наше бачення завершення війни, були марними.
Останній рік спецпредставник КНР з питань Євразії Лі Хуей рекомендував країнам Глобального Півдня, я так скажу, в лапках «не їхати» на саміт миру в Швейцарії, який відбувся влітку цього року.
Мабуть, можна сказати, що сьогодні ми знаходимось у моменті, де Китай хотів би повернути світ до стану часів Корейської війни. Два силових блоки, а все інше – сіра зона, де США і СРСР (тепер буде КНР) ведуть війни: Корея, В’єтнам, Ангола, Афганістан, Гватемала, постійні війни проти Ізраїлю та інші. Що робити?
Єдиний шанс зупинити новий квартет зла – Китай, росія, Іран, Північна Корея – це бити санкційно насамперед в їхнє серце – Китай. КНР дає гроші та ресурси іранцям, росіянам, корейцям.
Я думаю, що ця пожежа війн і конфліктів в інших регіонах світу буде рости й надалі.
Читайте також
