Коли ми купуємо квартиру чи будинок, нас цікавлять ціна, площа, розташування. Але є ще один важливий фактор, про який часто забувають — енергоспоживання. Адже витрати на опалення, охолодження, гарячу воду чи освітлення можуть суттєво вплинути на наш бюджет у майбутньому.
Те саме стосується і оренди житла. Окрім вартості оренди, важливо розуміти, скільки доведеться платити за комунальні послуги та чи буде комфортно жити у квартирі взимку чи влітку.
Допомогти оцінити ці витрати може енергетичний сертифікат будівлі, який вона отримує після завершення будівництва перед прийняттям в експлуатацію. Згідно із законодавстовом, в кожної новобудови обов'язково має бути енергоефективний сертифікат, в якому зазначається клас енергоефективності, тобто позначення (маркування/етикетка — літера) властивості будівлі споживати більше або менше енергії. І в покупця або орендаря є вибір: платити менше чи платити більше.
Однак на практиці цю вимогу закону часто ігнорують. Через це покупці та орендарі втрачають гроші.
Що таке енергетичне маркування?
Енергетичну етикетку ми вже добре знаємо завдяки побутовій техніці — наприклад, обираючи холодильник класу А+++, ми розуміємо, що він буде економним.
З будівлями — така ж логіка. Їх енергоефективність теж можна сертифікувати. Для цього залучають акредитованого енергоаудитора, який оцінює, скільки енергії споживає будинок, у якому стані огороджувальні конструкції (стіни, дах, вікна), як працює система опалення, вентиляції тощо.
Результати аудиту фіксуються в енергетичному сертифікаті, на основі якого будинок отримує етикетку з класом енергоефективності — від А до G. Тобто А — це найменше споживання енергії, а G — найбільше.
Клас енергоефективності визначається не товщиною утеплення чи потрійним склопакетом, наприклад, а споживанням енергії. Для різного будинку може буде різна товщина утеплення, все залежить від матеріалу, товщини і якості зовнішніх стін насамперед.
Ось такий вигляд має енергетичний сертифікат будівлі . Джерело: leonorm
Класи енергоефективності будівель
Клас А: Найвищий рівень енергоефективності. Будівлі цього класу споживають найменше енергії на опалення та охолодження завдяки сучасним технологіям, якісній теплоізоляції, герметичності, ефективним системам вентиляції з рекуперацією тепла, ВДЕ. Споживання енергії: менше 50 кВт·год/м² на рік.
Клас B: Високий рівень енергоефективності. Споживання енергії трохи більше, ніж у класу А, але все ще значно нижче середнього рівня. Такі будівлі також мають хорошу теплоізоляцію та сучасні системи, але можуть не використовувати всі інноваційні рішення, як у класі А. Споживання енергії: 50-75 кВт·год/м² на рік.
Клас C: Середній рівень енергоефективності. Споживання енергії відповідає нормативним вимогам в Україні: 75-100 кВт·год/м² на рік.
Клас D: Нижче середнього рівня енергоефективності. Споживання енергії вище нормативного рівня: 100-150 кВт·год/м² на рік.
Клас E: Низький рівень енергоефективності. Споживання енергії значно вище нормативного рівня: 150-200 кВт·год/м² на рік.
Клас F: Дуже низький рівень енергоефективності. Споживання енергії: 200-300 кВт·год/м² на рік.
Клас G: Найнижчий рівень енергоефективності. Будівлі цього класу споживають найбільше енергії: понад 300 кВт·год/м² на рік
Енергоспоживання будівель визначається двома шляхами: розрахунковим і на підставі фактичного енергоспоживання за даними лічильників або інших приладів обліку. Для новобудов в Україні встановлена мінімальна планка — клас С. Це означає, що жодна нова будівля не має бути гіршою за цей рівень.
Навіщо це потрібно?
Енергетична етикетка допомагає споживачам оцінити витрати на утримання житла ще до покупки чи оренди. Вона дає уявлення про те, скільки енергії споживає будівля, і як це вплине на ваш бюджет.
Наприклад, якщо будинок має високий клас енергоефективності, це означає, що ви витрачатимете менше на опалення взимку, охолодження влітку, гарячу воду, освітлення та роботу побутових приладів.
Також етикетка допомагає зрозуміти, наскільки комфортно буде жити в цьому помешканні. Чи не буде в ньому холодно взимку, чи не доведеться влітку цілодобово вмикати кондиціонер — усе це прямо пов’язане з енергоефективністю будівлі.
Маркування дає змогу порівнювати різні варіанти житла. Наприклад, дві квартири можуть коштувати однаково, але одна з них «з’їдатиме» більше ресурсів щомісяця через слабке утеплення чи застарілі системи.
До того ж енергетичний сертифікат часто є необхідною умовою для отримання державної допомоги на енергоефективні заходи — зокрема, пільгових кредитів, грантів чи компенсацій за утеплення або модернізацію систем опалення.
Інакше кажучи, етикетка — це ваш помічник для того, щоб знати, за що ви платите і як можна платити менше.
Хто відповідає за енергетичне маркування?
За енергетичне маркування будівлі відповідальність несуть ті, хто є її власником або управителем на відповідному етапі.
Якщо мова йде про новобудову, то сертифікацію енергоефективності зобов’язаний провести забудовник — після завершення будівництва ще до моменту введення будинку в експлуатацію та продажу квартир. Саме він має замовити послугу в акредитованого енергоаудитора, пройти сертифікацію і забезпечити наявність енергетичної етикетки, яка свідчить про клас енергоефективності будівлі.
Після введення будинку в експлуатацію, коли право власності переходить до мешканців, відповідальність за наявність та актуальність сертифіката може переходити до власника будівлі або призначеного управителя. Якщо будинок вже заселений, а частина приміщень належить різним власникам, питаннями сертифікації може займатись керуюча компанія — але лише за умови, що це передбачено договором з мешканцями.
Варто пам’ятати: незалежно від того, хто виконує ці функції — забудовник, власник чи керуюча компанія, — саме вони відповідають за те, щоб потенційний покупець або орендар мав доступ до достовірної інформації про енергетичні характеристики будівлі. Це не формальність, а обов’язкова умова, визначена законодавством.
Які права мають споживачі?
Коли людина купує або орендує житло, вона має право знати, скільки енергії споживає будинок, у якому вона житиме. Закон передбачає, що покупець або орендар повинен мати доступ до інформації про енергетичний сертифікат будівлі. Цей документ підтверджує, наскільки житло енергоефективне, і допомагає зрозуміти, якими будуть витрати на опалення, гарячу воду, електроенергію та інші послуги.
Крім того, ця інформація має бути вказана ще на етапі пошуку житла — в оголошеннях, на сайтах агентств нерухомості, у рекламних матеріалах чи в брошурах.
Закон прямо зобов’язує агентства та маркетплейси повідомляти потенційних покупців або орендарів про енергетичні характеристики будівель. Адже саме це дозволяє людині уникати прихованих витрат і вибрати житло, в якому буде справді комфортно жити.
«Реклама будівель, які мають енергетичний сертифікат, з метою їх продажу або найму (оренди) має містити інформацію про клас енергетичної ефективності, зазначену у відповідному енергетичному сертифікаті. Реклама об’єктів будівництва з метою їх продажу або найму (оренди) має містити інформацію про клас енергетичної ефективності, зазначену у проєктній документації на будівництво», — йдеться у пункті 2 статті 25-1 Закону України «Про рекламу».
Чому це вигідно?
Якщо будівля споживає багато енергії — це реальні витрати з нашого гаманця. І навпаки: енергоощадний будинок дозволяє зекономити і жити комфортніше.
Тож не соромтесь ставити запитання продавцям, орендодавцям чи ріелторам. Питайте про енергетичну етикетку, цікавтесь класом енергоефективності. Адже від цього залежить не лише сума у платіжках, а й якість життя у новому помешканні.
Бути обізнаним — це не складно. І дуже вигідно.
Читайте також
Як правильно оформити літні майданчики біля закладу громадського харчування в Києві
