Після початку повномасштабного вторгнення в деяких країнах ЄС, особливо в Німеччині, можна було побачити немало росіян, які активно повторювали наративи російської пропаганди, а часом і напряму розказували європейцям, як у них не буде чим опалювати домівки через «генерала мороза».
Тим часом в Естонії, за різними оцінками, живе близько 300 тис. етнічних росіян із громадянством країни та без, а це 23% від загальної кількості населення Естонії (1,3 млн).
Аннелі Кольк, посол Естонії в Україні, розповіла, чи відчутна напруга всередині російських меншин в Естонії після початку повномасштабного вторгнення в Україну, як вони себе ведуть і чи повторюють патерни російської пропаганди.
Як себе поводять росіяни в Естонії після 24 лютого 2022 року
«У нас є певна кількість російських, російськомовних меншин в Естонії. Вони живуть там багато років, є багато поколінь, але я б не сказала, що після 2022 року в суспільстві виникла напруженість. Представники російської меншини, яки живуть в Естонії, не виїхали до росії після розпаду СРСР. Це означає, що їм подобається жити в Естонії, що вони мають там свої права, що вони, безумовно, мають більше прав в Естонії як частина російської меншини, ніж у росіян, які живуть в росії. Я думаю, це багато говорить про їхнє мислення і бажання жити в Естонії», – впевнена Кольк.
Проте вона й не відкидає, що в країні є багато росіян, які живуть під впливом російських ЗМІ, вони дивляться російські канали – черпають пропаганду звідти. Але Естонія протягом багатьох років намагалася інтегрувати їх в суспільство, також закриваючи ці канали, як це робили в Україні. Вона зауважує, що, як і з прикладом України, російські пропагандисти створюють як мінімум негативну пропаганду проти Естонії або навіть ненависть.
«Як я вже сказала, вони живуть в Естонії, працюють в Естонії, виховують своїх дітей в Естонії, вони не їдуть жити до росії. Це означає, що росія не є кращим місцем».
Щодо мовного питання, а точніше росіян, як не хочуть вчити естонську попри своє давнє перебування в країні, то таких також є багато. Вони не розмовляють естонською, не мають наміру вчити естонську, але це також люди, які не хочуть ставати громадянами Естонської Республіки, а це означає, що у них менше можливостей для отримання освіти та роботи, не говорячи про неможливість обирати чи бути обраним до органів влади.
«Є покоління, яке приїхало до Естонії під час радянської окупації, яке було вивезено з Радянського Союзу, яке не може або не збирається вчити естонську мову, але це не така вже й велика проблема».
Проте Кольк каже, що багато молодих сімей російськомовних меншин віддають своїх дітей до естонськомовних шкіл. Вони розуміють, що дитина не може мати процвітаюче майбутнє лише з російською мовою в Європі. Тож зміни відбуваються, все більше російськомовних приймають естонське громадянство, а це означає, що вони вивчили мову.