Як працює Європейський парламент
Європейський парламент (ЄП) є єдиним органом Євросоюзу, що обирається прямим голосуванням, громадяни ЄС обиратимуть нових депутатів 6-9 червня 2024 року.
На що впливає парламент Європейського Союзу, які його функції та як до нього потрапляють – розповідає The Page.
Як стають депутатами Європейського парламенту
Насамперед варто зазначити, що все залежить від країни — члена ЄС, де балотується кандидат. Кандидатом можна стати кількома шляхами:
- партійні списки: найпоширенішим варіантом є номінація за списком партії, як на виборах в Україні. Виборці голосують за список відкритий (можна голосувати за окремих кандидатів у партійному списку) або закритий (голоси йдуть за партію, яка вже обрала список кандидатів);
- самовисуванці: у майже всіх країнах ЄС можна балотуватись як незалежний кандидат. Зазвичай вони повинні зібрати певну кількість підписів, щоб мати право балотуватися;
- праймеріз: за зразком США у Німеччині кандидатів до партійних списків обирають шляхом голосування членів партії на загальних зборах;
- ранжування за пріоритетом: Ірландія використовує систему пропорційного представництва, що дозволяє виборцям голосувати за багатьох кандидатів, але у порядку їхніх уподобань від найкращого до менш привабливого.
Від країн залежить і вік, з якого можна балотуватися, варіантів багато, але найпоширеніші – це 21 або 18 років. У Греції — з 17, а в Німеччині, Австрії, Бельгії і на Мальті — з 16. У кількох країнах, наприклад, у Люксембурзі і Болгарії, голосування є обов'язковим.
Також часом самовисуванцям доводиться платити внесок, аби отримати можливість збирати підписи за власну кандидатуру.
Квоти та представництво у Європарламенті
Сесійна зала Європарламенту в Страсбурзі
Європейський парламент складається з 705 депутатів, місця в ньому розподіляються відповідно до чисельності населення кожної країни-члена. Кожна держава отримує 5 базових місць плюс одне місце на 846 тис. населення. Також кількість місць не може бути більшою за 96.
Наприклад:
- Німеччина, найбільша за населенням країна, має 96 місць;
- Франція та Італія мають 79 та 76 місць відповідно;
- маленькі країни, як-от Мальта, Люксембург та Кіпр, мають по 6 місць.
Ця система має забезпечувати баланс між представництвом чисельності населення та наданням меншим державам права голосу в законодавчому процесі.
До речі, деякі країни встановили гендерні квоти для цих виборів. Наприклад, в Іспанії 40% членів списків-кандидатів від партій є жінками.
Функції Європейського парламенту
Формально Європейський парламент виконує велику кількість функцій:
- законодавча роль: ЄП поділяє законодавчу владу з Радою Європейського Союзу (міністри всіх країн-членів). Він обговорює, вносить поправки та голосує за запропоновані законопроєкти, які потім остаточно затверджує Рада ЄС. Але ініціює ухвалення законопроєктів завжди Європейська комісія, яку зараз очолює Урсула фон дер Ляєн. Парламент може це робити лише за спецпроцедурою;
- бюджетні повноваження: так само і з грошима. Спочатку план бюджету розробляє Європейська комісія і тільки потім спускає його на затвердження парламенту, який, своєю чергою, має право пропонувати правки, але нічого істотно самостійно змінити не може, бо має погоджувати пропозиції з Комісією та Радою;
- наглядові повноваження: ЄП здійснює нагляд за іншими інституціями ЄС, включаючи Європейську комісію. Він має право затверджувати або відхиляти призначення Комісії, а також може звільнити її або висловити вотум недовіри. Але за час існування ЄС жодна з восьми резолюцій про недовіру, внесених до парламенту, не була прийнята.
Європейська комісія впливовіша за Європарламент
Не варто думати, що в ЄС всім заправляє Європейська комісія. Вона складається з 27 членів, відомих як «комісари», кожен з яких представляє одну з країн-членів ЄС і обирається її урядом.
Усі члени чинної Європейської комісії. Фото: EU Comission
Комісію очолює президент, якого пропонує Європейська Рада (лідери країн ЄС) та затверджує ЄП. Кожен комісар відповідає за конкретні сектори, наприклад, торгівля, конкуренція або екологічна політика, і всі разом вони працюють над розробкою законопроєктів та іншою діяльністю.
Європейська комісія, яка формально і є аналогом виконавчої влади, більш впливова, ніж Європейський парламент. Комісія фактично звітує саме урядам країн-членів, а не парламенту через його слабкість. Тому насамперед владу тут мають уряди країн, які стоять зверху ієрархії ЄС.
Головна ж мета Комісії — шляхом компромісу знайти спільну траєкторію розвитку, яка б задовольнила більшість країн-членів.
Повноваження голови Європейського парламенту
Голова ЄП обирається на 2,5 роки шляхом голосування всіх депутатів. Чинна голова Роберта Мецола.
Голова ЄП виконує функції, фактично ідентичні задачам, наприклад, спікера українського парламенту:
- висуває на голосування закони;
- відповідає за організацію дебатів і виступів членів ЄП;
- представляє ЄП на переговорах з іншими країнами та інституціями ЄС;
- підписує ухвалені закони;
- відповідає за функціонування парламенту та його комітетів загалом.
Критика Європейського парламенту через його слабкість
З трьох головних інституцій влади в ЄС — Єврокомісії, Парламенту і Європейської Ради – лише ЄП обирається напряму громадянами країн Євросоюзу. Але ця інституція майже немає справжньої влади, бо навіть не виступає ініціатором законів, як це роблять національні парламенти.
«Альтернатива для Німеччини» – одна з головних євроскептичних партій у ЄС. Також вкрай антиміграційна, постійно звинувачує ЄС в його слабкій політиці проти нелегальної міграції.
Тому як ліві, так і праві критикують Європарламент за:
- дефіцит демократії: процеси прийняття рішень є непрозорими і ЄП не має достатніх повноважень, порівняно з іншими інституціями ЄС, як-от Європейська комісія та Європейська Рада. Партії, які представлені в ЄП, постійно скаржаться на неможливість ініціювати закони;
- підрив національного суверенітету: праві євроскептики вважають, що ЄП нав'язує закони і правила, яких повинні дотримуватися держави-члени, часто всупереч національним законодавчим органам. Наприклад, Італійська Ліга (Lega), як і «Альтернатива для Німеччини», жорстко критикують ЄП за ухвалення нормативних актів, пов'язаних з імміграцією та торгівлею, без належного врахування національного контексту;
- символ бюрократії: ЄП часто розглядають, як символ надмірної бюрократії та неефективності Євросоюзу. Праві партії стверджують, що Європарламент сприяє роздутій і дорогій адміністративній системі ЄС, яка не приносить відчутної користі громадянам.
Проте варто зауважити, що ЄС має лише 60 тис. службовців на 450 млн європейців. Для порівняння: у Міністерстві фінансів та економіки Франції працює близько 140 тис. співробітників на 67 млн населення.
Як праві, так і ліві євроскептичні партії погоджуються з тим, що ЄП відірваний від громадян, яких він повинен представляти.
До речі, частка євроскептиків в країнах ЄС з роками тільки зростає: «Альтернатива для Німеччини», «Національне об'єднання» Марі ле Пен у Франції, «Ліга» в Італії та багато інших партій не вкрай доброзичливо ставляться до ЄС, а особливо до Європарламенту. Але є ті ж приклади «Братів Італії» Джорджі Мелоні, які були такими ж скептиками, але вже намагаються змінити систему зсередини.
Тому вибори до ЄП 6-9 червня можуть у майбутньому змінити й саму інституцію, бо розмови про це йдуть вже давно.