Президент України Володимир Зеленський заявив, що готовий передати двох північнокорейських солдатів, взятих у полон на Курщині, «якщо Кім Чен Ин організує їхній обмін на українських військових».
Ані росія, ані Північна Корея поки що не визнали цих солдатів своїми. Guardian підкреслює, що майбутнє двох полонених корейців далеке від визначеності.
Що чекає на північнокорейських полонених в Україні
Цілком імовірно, що ці двоє корейців є першими, проте не останнім полоненими військовими Кім Чен Ина. Раніше Володимир Зеленський заявляв, що Північна Корея може відправити до 100 тис. військових в Україну.
На відміну від російських полонених, відкритим залишається питання, що з ними робити. Диктатор КНДР публічно не заявляв, що його солдати воюють на боці росії в рамках угоди про взаємну оборону, укладеної путіним у червні 2024-го.
Один із двох північнокорейських полонених
«Для тих північнокорейських солдатів, які не бажають повертатися, можуть бути інші варіанти. Зокрема, тим, хто висловить бажання наблизити мир, поширюючи правду про цю війну корейською мовою, буде надана така можливість», – сказав Зеленський.
У відео, опублікованому президентом 12 січня, один із двох чоловіків сказав, що хоче повернутися до Північної Кореї. Інший спочатку сказав, що хоче залишитися в Україні, але пізніше додав, що повернеться додому, «якщо буде потрібно».
Проте вже 13 січня на закритому брифінгу в парламенті Південної Кореї Національна розвідувальна служба підтвердила свою участь у допиті північнокорейських солдатів в Україні. За даними AP, солдати не висловили прохання про переїзд до Південної Кореї.
Уряд Південної Кореї зайняв обережну позицію. Ку Бьонг-сам, речник міністерства об'єднання, заявив, що доля північнокорейських військовополонених «вимагає міжнародного права та інших юридичних експертиз, а також консультацій із суміжними країнами».
Варто зазначити, що згідно з Конституцією Республіки Корея (Південної Кореї), будь-який північнокорейський громадянин є й громадянином Південної Кореї, адже остання ніколи офіційно не визнавала Північну Корею як суверенну державу. Така позиція означає, що Південна Корея має юридичне зобов'язання захищати громадян навіть з півночі і приймати перебіжчиків з КНДР, зокрема й солдатів.
Тому хоча обставини їхнього захоплення у розпал війни в третій країні безпрецедентні, теоретично вони мають право на таке ж ставлення до себе, як і будь-який інший північнокореєць, який бажає перейти на бік Півдня, проте все залежить від бажання полонених.
Репатріація до Північної Кореї може означати смерть або тортури
Другий військовополонений із Північної Кореї
Південнокорейський депутат Лі Сонг Квен 13 січня заявив, що близько 300 північнокорейських солдатів були вбиті і 2700 поранені з моменту їхнього розгортання на Курщині наприкінці 2024 року.
Прибуття до Північної Кореї двох солдатів, чиї обличчя транслювалися по всьому світу, з війни, в якій режим Ина не визнає своєї прямої участі, може поставити чоловіків та їхні сім'ї в небезпеку, оскільки влада прагне гарантувати їхнє мовчання. Їх також можуть допитати про те, чому вони не виконали наказ уникнути полону, підірвавши себе. Буклети з подібними настановами вже знаходили у вбитих солдатів із КНДР.
Також він підкреслив, що репатріація північнокорейських солдатів проти їхньої власної волі, незважаючи на добре відомий ризик їхнього покарання як «зрадників» тоталітарною диктатурою, суперечить гуманітарним принципам, а також заявам України про те, що вона бореться за свободу і демократію.
На відміну від громадян, які роками планують свою втечу з КНДР, навряд чи двоє деморалізованих молодих солдатів коли-небудь думали про життя серед «ворогів» на південь від кордону. Проте, можливо, це їхній найкращий шанс на виживання.
Але в історії вже траплялися випадки, коли навіть перебіжчики до Південної Кореї поверталися на Північ. Наприклад, Лім Чжі Хен, перебіжчиця, яка стала популярною на телебаченні завдяки історіям з Півночі, згодом з'явилася в північнокорейських пропагандистських відеороликах. Вона стверджувала, що її «заманили до дезертирства». Хоча жінка стверджує, що повернулася до Північної Кореї з власної волі, багато хто припускає, що її викрали північнокорейські агенти.
Та щастить далеко не всім. Перебіжчикам, яких вважають зрадниками або які не співпрацюють з пропагандою режиму, загрожує ув'язнення, примусова праця, тортури або навіть страта. Сім'ї дезертирів також можуть зазнавати колективних покарань, наприклад, бути відправленими до трудових таборів.
Читайте також
