16 липня Україна відзначає 34-річчя дня прийняття декларації про суверенітет України. Про те, як був прийнятий важливий етап до незалежності України, далі за матеріалами УІНП.
Чому у радянській Україні змогли прийняти Декларацію про державний суверенітет України
Радянська система з 70-х років почала перебувати у глибокому «застої». Силові методи генсека Андропова не подіяли, і у 1985 році новий очільник СРСР Михайло Горбачов з метою зберегти радянську владу почав процес перебудови, подібний до Китаю у той час.
Серед трансформації економіки, яка передбачала обережне введення ринкових механізм в планову радянську економіку, відбувалась і трансформація влади. 4 березня 1990 року пройшли перші відносно вільні парламентські вироби в УРСР. На них 111 місць з 450 вперше отримали опозиційно налаштовані демократичні сили. Разом з позафракційними вони утворили так звану «Народну раду», яка складалася з 125 депутатів. Саме ці депутати стануть локомотивом суверенітету, а згодом незалежності України.
Сприятливо для України складалась і внутрішньополітична ситуація в СРСР. Навесні 1990-го проголосила незалежність Литва. А вже 12 червня суверенітет проголосила «головна» в СРСР республіка — РРФСР. Розпочалося протистояння між Михайлом Горбачовим та Борисом Єльциним, що очолював Верховну Раду росії. Тож москві було не до України. І нарешті 9 липня пішов у відставку лідер республіканських комуністів Володимир Івашко.
Як була прийнята Декларація про державний суверенітет України
Проєктів декларацій було аж дванадцять. Серед них офіційний від Президії Верховної Ради, від депутатської групи «За радянську суверенну Україну» і дев’ять від опозиції, в тому числі авторські, наприклад, Сергія Головатого у співавторстві з Євгеном Тимченком (тоді старший науковий працівник Інституту держави і права), народорадівців Степана Хмари, Сергія Семенця, Тетяни Яхеєвої, Івана Валені, групи депутатів у складі Лариси Скорик, Івана Зайця, Володимира Івасюка, а також варіант лідера республіканців Левка Лук’яненка.
Врешті переміг компромісний варіант — проєкти депутата-народорадівця Сергія Головатого і Президії Верховної Ради України. Його підтримали 355 осіб із 384 тоді зареєстрованих депутатів. Зрештою навіть КПУ на своєму з'їзді підтримала цей документ. Шлях до незалежності України став невідворотним.
Основні положення Декларації про державний суверенітет України
Оригінал День проголошення Декларації про державний суверенітет України. Фото: Голос України
Згідно з документом, суверенітет України є «верховенство, самостійність, повнота і неподільність влади республіки в межах її території, незалежність і рівноправність у зовнішніх відносинах».
Вперше у новітній історії поряд із «Українською РСР» у документі вжито слово «Україна» як офіційна назва держави.
Суверенітет проголошував територію України у існуючих кордонах. На її межах створювалися власні цінова, фінансова, митна та податкова системи. Також формувався окремий від СРСР державний бюджет і навіть передбачалося створення власної грошової одиниці.
УРСР створювала власні збройні сили, внутрішні війська, органи державної безпеки. Українці могли служити тільки на території України.
Вперше був закріплений неядерний та позаблоковий статус держави. Україна стала суб’єктом міжнародної політики окремо від СРСР.
Леонід Кравчук, перший президент України, прокоментував у 2010 році значення цього документу:
«По-перше, це єдино можливий на той час і перший в історії України державно-правовий документ або державно-політичний, який проголосив суверенітет. До цього часу проголошували і суверенітет, і незалежність різні організації: Народний рух, Гельсінська спілка і багато-багато. Але на державному рівні (що дуже важливо!) вперше радянська соціалістична держава проголошує суверенітет. Це унікальне явище. По-друге, декларація як документ розбудила лідерів, розбудила частину українського суспільства і народу та вселила в нього віру, що таки суверенітет, і таки незалежність можливі в наш час».
Читайте також
Онлайн-голосування за кращих роботодавців: компанії розкривають невідомі деталі про умови праці
