Ангела Меркель запросила Володимира Зеленського до Берліна. Там канцлерка Німеччини та президент України 12 липня мають обговорити питання двосторонньої співпраці, з-поміж яких – перспективи врегулювання конфлікту на Донбасі та будівництво газопроводу Nord Stream 2.
Кар’єра Ангели Меркель як канцлерки Німеччини завершиться восени 2021 року, незалежно від результатів виборів до Бундестагу. Проте наївно вважати, що настільки досвідчена політикиня, яка понад 15 років була біля керма найпотужнішої європейської країни, просто піде на пенсію. Набагато ймовірнішою є її поява в європейських структурах, і тоді Ангела Меркель де-юре посяде позицію, яку де-факто обіймала впродовж останніх років.
У Німеччині Меркель часто називають Mutti (Матуся), і материнські нотки, імовірно, звучатимуть у розмові із Зеленським. Ще один цікавий факт: візит українського президента відбудеться під час парламентської кампанії в Німеччині, яка цього разу обіцяє бути напруженою. «Українське питання» під час неї звучатиме обов’язково й може стати маркером ставлення до європейської безпеки представників різних німецьких партій.
Давайте зазирнемо на політичну кухню лідерки ХДС/ХСС, де вже готують прощальний бенкет. Отже, є певне порозуміння зі Сполученими Штатами щодо Nord Stream 2 і спільний інтерес із Росією щодо реалізації цього проєкту. Переговори з Вашингтоном тривають, з-за океану періодично звучать обіцянки запровадити санкції проти Nord Stream 2, які дають змогу тримати німецьких партнерів у тонусі. Ангела Меркель неодноразово виступала за збереження Україною статусу країни-транзитера газу. Це важливо, але про це – у наступному абзаці. Берлін рішуче відмовляється постачати Україні летальну зброю й ухиляється не лише від промовляння кричалки харківських футбольних фанів, але й констатації «Росія – агресор».
Про зацікавленість Німеччини в стабільності й розвитку Європейського континенту можна говорити багато, але краще звернути увагу на реальну практику. Зусиллями лідерів Німеччини та Франції російська делегація у 2019 році не лише повернулася до ПАРЄ, але й отримала там індульгенцію практично на будь-які дії. Чи варто повторювати подібний досвід в інших сферах навіть із найкращими намірами?
Керівництво України припускається серйозної помилки, починаючи вже сьогодні, до введення Nord Stream 2 в експлуатацію, розмови про можливу компенсацію. Очікувати, що розчулений Путін віддасть наказ про виведення військових з ОРДЛО та Криму, наївно. Шукати можливості для нового меморандуму на кшталт Будапештського в нинішніх умовах – самогубство. Належну компенсацію за недоотриманий прибуток від транзиту не виплачуватимуть Україні ані продавець газу (Росія), ані його покупці (Німеччина, Австрія та інші) – наша держава нині є надто слабкою, щоб вимагати її вголос. До речі, якщо станеться диво й Україна отримає якісь кошти, то відповідні вимоги висунуть Польща, Словаччина, Угорщина, а для Німеччини такий сценарій є не надто вигідним.
Тому єдино можливий для Володимира Зеленського сценарій сьогодні – бути в Берліні максимально непоступливим, гучно вимагати гарантії, які не зміняться після виборів до Бундестагу або під впливом Путіна. Варто розпрощатися з наївністю та вірою в добру Mutti. Це піде на користь усім.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора