Уже очевидно, що перемоги України не бажає ніхто, за винятком українців. Про це на своїй сторінці в Facebook пише харківський волонтер, бізнесмен та меценат Юрій Сапронов. Далі – пряма мова.
У мене погані думки, але поділюся.
Роздуми після «заяв» G20.
І сильно не подобаються мені натяки, «заяви» та інтерв'ю з різних, в тому числі офіційних сторін.
Вже очевидно, що перемоги України не бажає ніхто, за винятком українців.
Можливо, крім Естонії, Польщі, Латвії, Литви та Британії.
Всі вони залежать від США, які в результаті визначають ставлення західного світу до цієї війни.
Порожня балаканина Байдена про «підтримку стільки, скільки потрібно» стає вже непристойною.
Фактично, допомога США дуже стримана, далека від того, що вони могли б надати. Навіть до Іраку американці влили значно більше грошей, ніж у нашу війну.
Війна в Україні вигідна майже всім
США в «шоколаді» – запущений ВПК, РФ у «шоколаді» – ГУЛАГ у країні, економіка на військових рейках (економіка, до речі, в 17 разів більша за нашу), життя людей там НУЛЬ, а чоловіків у них вчетверо більше, ніж у нас, і нація загрузла у брехні.
Китай та Індія в «шоколаді», плюючи на всі санкції світу, задешево купують російські енергоносії, стимулюють свою економіку і платять повним доларом гроші росіянам.
Середній та Ближній Схід у «шоколаді».
Туреччина «шоколадніше» за всіх.
Тобто війна на території України вигідна всім нескінченно довго.
Європа? Так, невигідно.
Але старенька Європа без хребта, без рішучості, висловлюючи лише занепокоєння і сидячи на двох-трьох стільцях, робитиме, як вирішать США.
У західних медіа дедалі більше з'являється статей, далеких від принципів ВПС із критикою української армії.
Американці вже не знають, що придумати, щоб не давати ATACMS, F-16.
Абрамси дали суто символічно. За різними даними, їх у нас чи то 20 штук, чи то 25.
Обсяги постачання озброєнь явно недостатні для досягнення рубежів 2014-го.
Компоненти до російських ракет поставляються на другому році війни, паралельний імпорт діє неприховано, «союзники» не реагують на обстріли нашої інфраструктури та блокування мореплавства.
Війна загрожує затягнутися не так на місяці, але, не дай Боже, на кілька років.
Потім неминучі мирні угоди чи заморожування фронту.
У нас, на жаль, корупція, некомпетентність, шалений піар.
Боюся, що нас у майбутньому, до Нового року, чекають погані новини.
У світовій історії було чимало варіантів. Вже після Другої світової.
Північний та Південний В'єтнам, 38-ма паралель у Кореї, ФРН та НДР із Західним Берліном.
Але мені здається, нас «ведуть» до варіанту Кіпр /Північний Кіпр.
Дуже хочу помилитися.
Але. У нас лише одне завдання.
Одне на всіх.
Кожен день робити те, що можемо, для наших бійців, які на лініях зіткнення.
Матеріал опублікований за погодженням із автором.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора