Що в сухому залишку?
Обійшлися без путчу. Це тішить. Розумнішаємо.
Вислухали звіт про успіхи. Частково правдивий, частково ні. Успіхи, звісно, є, і не визнавати їх несправедливо. Але і провалів повний мішок, а от про них ніхто з трибуни не говорить. Вони ніби є, але їх ніби немає.
Так зручніше й не травмує почуття значущості, що зростає як на дріжджах. Навіщо про погане? Зосередимося на хорошому!
На мою думку, ніщо так не сприяє системному зростанню й особистості, і бізнесу, як визнання, розуміння та аналіз причин власних помилок.
Ну де я зі своєю експертною думкою, і де наш видатний лідер сучасності?
Послухав плани. Вражають.
Насправді якщо Зеленському вдасться втілити 10% зі сказаного, то він залишиться в пам'яті народу України як видатний державний діяч. Я не шуткую.
А якщо він здійснить половину, то можна буде резервувати місця під пам'ятники на площах. Заслужені пам'ятники.
І треба буде геть-чисто забути про рояль.
Головне слово в цих двох абзацах – «якщо». Це якщо до когось не дійшло.
Мою думку ви знаєте. Не має значення, яке прізвище того, хто стоїть біля керма України. Важливою є сама Україна. Принось користь країні, працюй їй на благо — інше другорядне. Кожен на своєму місці має робити те, що може, те, що вміє: щодня, з року в рік пахати на свою сім'ю, на свою країну, для своїх дітей. Скільки стане сил і таланту. І буде нам щастя.
Я давно не вірю обіцянкам. Я вірю в справи.
Доїдемо до кінцевої – порахуємося. Ба більше, особисто про себе говорю: допомагатиму там, де буде можливість. Я теж хочу трішки пожити в багатій, сильній і незалежній Україні. Я з 1991 року цього хочу, але не виходить. Усе щось заважає. Треба було б проаналізувати, що заважає, визнати помилки, але... «через три роки ми станемо другою Францією» звучить краще, ніж «для того, щоб стати такими, як Польща, нам треба ще тридцять років важко працювати в три труни від сходу й до заходу сонця». Взагалі розмови про «важко працювати» надихають менше, ніж про світле завтра, лежачи на печі.
Добре, щоб із мільярда дерев висадили 1/100 частину. Повірте, це теж дуже багато й дуже озеленить країну.
А мільярда дерев не буде. І це треба зрозуміти. Можна навіть не шуткувати з цього приводу. Напевно, це така властивість у нашого президента – дещо перебільшувати можливості.
Це робить плани грандіознішими, перспективи радіснішими, але зрештою сильно б'є по репутації.
Текст опубліковано за згодою автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
