Депутати радіють і вихваляються, що проголосували за велику ренту на руду, що збільшить виплати, які має зробити державі Ахметов. І навіть грошей вистачить на якісь рахунки для дітей, що дає нам можливість на мить уявити себе Кувейтом. Щоправда, лише на мить.
Це, звісно, плюс.
Але в чому плюс? У тому, що закон, ухвалений вчора в парламенті, не зменшує ставку ренти для українських рудокопів, зокрема Ахметова. Адже досі, незважаючи на те, що закон називали антиахметовським, він зменшував податковий тиск на самого Ахметова. А тепер буде збільшення, щоправда, не критичне та не дуже відчутне. За поточних цін на руду Ахметов не платитиме набагато більше, а весь сектор за рік заплатить трохи більше 80 млн доларів. Тобто депутати відмовилися від попередніх планів зменшити оподаткування олігарха. І навіть трохи збільшили його. І так, можна, звісно, спрямувати виплату ренти на рахунки дітей. Але якщо сума не дуже змінюється, тоді те, що буде призначено для дітей, треба забрати в когось. Можна в пенсіонерів, наприклад.
Класичний приклад «Купи козу — продай козу».
Що ж сталося? Звісно, стався конфлікт президента з Ахметовим. Президентові не подобається те, що він бачить в ефірі телеканалів Ахметова. Раніше подобалося, а тепер не подобається.
І що виходить? До цього конфлікту, якби інформаційна політика телеканалів Ахметова влаштовувала владу, то він отримав би знижку на податки. Просто ухвалили би закон, і Ахметов платив би менше податків. І лише той факт, що президент нині незадоволений тим, що показують на каналах Ахметова, дало нам змогу уникнути суттєвих втрат бюджету. Ба більше, нині то тут, то там звільняють людей, яких пов'язують з Ахметовим. Що ж це виходить? Що раніше їх призначали і зв'язок з Ахметовим, злісним олігархом, нікого не хвилював?
Яка дорога тепла ванна виходить.
І тут ми бачимо один маленький приклад, як дорого коштує платникам податків тепла ванна для президента. Виходить, якщо інформаційна політика олігарха влаштовує владу, то олігарх починає паразитувати на бюджеті. І це всіма сприймається як само собою зрозуміле. І що ще нещодавно влада була не проти олігарха й того факту, що він платить мало податків, головне було – лояльність самого олігарха? Це схоже на з'явлення із зізнанням.
Не лякає, коли телеканали олігарха атакують президента. Що страшно, то це коли на телеканалі олігарха президенту влаштовують теплу ванну. Тому що для антипатії з боку олігарха може бути тисяча причин. А ось любов олігарха досягається лише одним способом. Дуже дорогим для країни способом.
І тепер запитання. Скільки коштує нам із вами інформаційна політика «1+1» і телеканалу «Інтер»? Поки що його власники не звинувачуються в держперевороті та інформаційній війні. Отже, на прикладі Ахметова можна подумати, що в них усе добре. Значить, їх люди в держорганах нікого не хвилюють. Значить, вони можуть отримувати знижки не лише в чорну п'ятницю. І тут ми згадуємо, як Фірташу вибачили мільярдні борги за газ. І тут ми дивуємося, чому в Україні не дуже рухається розслідування щодо Привату, але дуже швидко просувалася історія з газом для «Укрнафти». А коли ставки зростають, то й поготів. Адже коли твоя тепла ванна – одна з багатьох теплих ванн, то цінність її менша, ніж коли в тебе з'являється ексклюзив.
Чи можна назвати боротьбою з олігархами ту ситуацію, коли борються з нелюбими олігархами? Навряд чи.
Адже якщо б Коломойський заплатив за Приват, якби Україна отримала від нього 5,5 млрд доларів, оце б діти пораділи, коли б їм на рахунок прийшла ця сума! Але це із серії «відділ фантастики на другому поверсі».
Телеканали олігархів не вперше «мочать» владу. Так було і за Порошенка, і за Ющенка, і навіть за Януковича під час Майдану. Просто до цього ніхто не додумався сказати, що олігархи атакують не владу, а саму державу. Усе ж таки фраза «держава – це я» має не українське та не демократичне походження.
Текст опубліковано за згодою автора.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
