Фото: Alexas_Fotos/Pixabay
В Україні назріла потреба збалансувати інтереси роздрібних продуктових мереж і їхніх постачальників. Допомогти в цьому може новий закон, робота над яким розпочалася в Мінекономіки. Чому є потреба в чесних правилах гри для ритейлерів і виробників харчових продуктів і як їх встановити?
Український продуктовий роздріб розвивається семимильними кроками: ритейлери отримують міжнародні кредити, розширюють асортимент і тестують нові формати, змагаються в креативних підходах до клієнтського сервісу.
Зараз роздрібний ринок харчових продуктів в Україні дасть фору європейському завдяки активній конкуренції та динаміці гравців. Втім, бурхливий розвиток ринку спричинив певні складнощі.
Скажімо, продуктам дрібних підприємців і фермерів буває важче дістатися полиць мережевих супермаркетів. Власні торгові марки ритейлерів можуть подекуди тіснити дрібніші бренди. Перелік складних ситуацій, що з часом лише гіршають, можна продовжувати.
З одного боку, ці складнощі є природними, адже вони характерні для ринків, на яких є нерівномірний розподіл переговорної сили. Що мається на увазі?
Це коли великі торговельні мережі мають сильнішу позицію в переговорах, ніж дрібні постачальники, для яких один контракт із мережею може забезпечити виручку на рік.
Так само великі постачальники (місцеві дистриб'ютори або транснаціональні корпорації) мають перевагу в переговорах із дрібними магазинчиками, які без асортименту цих постачальників можуть втратити значну частину клієнтів.
З іншого боку, зрозуміло, що самотужки ринок не вирівняє цю асиметрію. Тому для збалансування інтересів мають бути кроки з боку держави.
І кроки ці мають виходити з принципу «не нашкодь», адже якщо нове регулювання відносин між ритейлерами та постачальниками суперечитиме економічній логіці, гравці ринку рано чи пізно знайдуть, як законно його уникати.
Саме тому потрібен баланс між сторонами. Його пошуком займається робоча група, створена на базі Мінекономіки, до якої увійшли представники агропромислового сектору та державних органів.
Завдання групи – напрацювати законопроєкт, який встановить основні «червоні лінії», які мають збалансувати ринок. Це мають бути правила чесної конкуренції.
Працюючи над новим законом, експерти враховують негативний і позитивний досвід інших країн.
Наприклад, у ЄС є директива, яка обмежує ритейлерів щодо відстрочок платежів своїм постачальникам (для довідки: в Україні мережі можуть відстрочувати платежі виробникам на 60-120 днів навіть за продукти, які мають короткий термін придатності).
Законодавство багатьох держав-членів ЄС передбачає різні підходи. Наприклад, у Чехії ухвалено окремий закон про значну ринкову владу, який спрямований саме на протидію зловживанням ритейлерів.
Це пов'язано з тим, що антимонопольні закони зазвичай передбачають покарання за зловживання лише для монополістів.
Ритейлери рідко є монополістами, проте вони мають значно більшу ринкову владу, ніж їхні контрагенти.
У сусідній Австрії законодавець більше сфокусувався на захисті місцевих постачальників, ухваливши відповідний закон (Nahversorgungsgesetz), який містить і положення про несумлінні практики.
Україні не обов’язково повністю переймати саме санкційні механізми сусідніх держав щодо ритейл-мереж. Підходити до вирівнювання дисбалансу треба виважено.
Ба більше, новий закон не є черговою спробою зарегулювати сектор. Крім встановлення прийнятних для обох сторін правил поведінки, його метою є запровадження стимулів для учасників ринку.
Зокрема, для фермерів і дрібного бізнесу, яким часто бракує організаційної спроможності та знань, щоб користуватися всіма перевагами сучасних ринків. Стимули потрібні і для ритейлерів, яких обов’язково запросять долучитися до діалогу.
У підсумку, крім усунення очевидної асиметрії у відносинах між виробниками та ритейл-мережами, новий закон має забезпечити споживачам ширший доступ до продукції різних виробників і більший її вибір.
Довідка
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора