Цифровий безвіз – перспектива недалекого майбутнього?

Виконавча директорка аналітичного центру Український центр європейської політики

Зростання ВВП, підвищення експорту, зниження цін, доступ до європейських онлайн-ринків і міжнародний електронний документообіг – переваги, які несе вступ до Єдиного цифрового ринку ЄС. Та чи дозволяє поточний національний рівень цифровізації говорити про інтеграцію в перспективі кількох років?

Єдиний ринок – єдині правила

Спільні правила, зокрема щодо електронного підпису та його реалізації, були остаточно затверджені в ЄС Регламентом eIDAS 2014 року. Вони стосуються електронної ідентифікації, автентифікації та довірчих послуг і створюють основу для гарантування безпечної, швидкої та ефективної електронної взаємодії незалежно від країни перебування.

Серед основних переваг єдиного цифрового простору – мобільність у використанні держпослуг і послуг у приватному секторі, зокрема:

зменшення адміністративного тиску на бізнес;
організація ефективних бізнес-процесів;
досягнення економії через суттєве скорочення накладних витрат;
здійснення безпечних електронних транзакцій;
зменшення проблем, пов’язаних із безпекою та конфіденційністю;
збільшення та урізноманітнення державних електронних послуг;
зменшення обігу паперових документів тощо.

Для реалізації норм eIDAS у ЄС започаткували фонд — Програма інтеграції Європи (Connecting Europe Facility, CEF). Він пропонує гранти та іншу фінансову допомогу для підтримки проєктів, які працюють над створенням загальноєвропейської інфраструктури – «будівельних блоків CEF».

Іншими словами, це:

електронна ідентифікація eID;
електронні підписи eSignature (цифрова версія звичайних рукописних підписів);
електронне виставлення рахунків eInvoicing;
електронна реєстрована доставка eDelivery (аналог пошти із повідомленням);
система електронного архівування eArchiving.

Україна цифрова

Попри створення належної нормативної бази та закладення технічної можливості використання кваліфікованого електронного підпису (КЕП) для ідентифікації в Україні, КЕП наразі масово використовується лише під час звернення до Держфіскальної служби.

Покращити ситуацію міг би ID-паспорт, проте, за даними Держміграційної служби, з 2016 до 2019 року пластикове посвідчення особи видано лише 4,3 млн (10% населення). Ще однією можливістю отримати унікальний ідентифікатор є запуск послуги MobileID.

Згідно із започаткованим ООН індексом розвитку електронного урядування EGDI, Україна значно відстає не лише від країн ЄС, а й від найближчих сусідів.

Для найпоширеніших електронних послуг, як-от: оплата комунальних послуг, подання податкових декларацій, реєстрація підприємств і транспортних засобів, сплата штрафів, отримання свідоцтв про шлюб, народження тощо було створено низку сервісів.

Це, зокрема:

Кабінет електронних сервісів Мін'юсту;
Вебпортал звернень у сфері держреєстрації актів цивільного стану;
Головний сервісний центр МВС;
Єдиний вебпортал органів виконавчої влади;
Єдиний державний портал адмінпослуг тощо.

Проте більшість із них мають обмеження, наприклад:

необхідність офлайн-візиту для особистого підписання документів;
неможливість застосування електронних ключів банку;
необхідність створення спеціального електронного ключа для доступу до конкретної послуги;
технічні несправності.

Електронна співпраця з адмінслужбами зводиться в низці випадків до отримання довідкової інформації.

Бар’єри на шляху до цифрового безвізу

Деякі адмінпослуги в Україні все-таки доступні онлайн, як-от оплата комунальних послуг чи подання декларації з податку на прибуток. Проте для більшості можливим є лише подання заяв онлайн і онлайн-запис на прийом, що не відповідає визначенню терміна «електронна послуга». Крім того, для отримання послуг не завжди використовується ідентифікація з допомогою КЕП.

Причинами таких реалій є наявність певних регуляторних бар’єрів, як-от:

відмінні від ЄС вимоги до КЕП;
проблеми сумісності, пов'язані з використанням вітчизняних криптоалгоритмів (не визнаних міжнародною спільнотою);
відсутність чітких стандартів і тестового середовища для інтеграції нових розроблень;
необхідність специфічної сертифікації програмного забезпечення;
відсутність авторських прав держави на КЕП-інфраструктуру;
проблеми функціональної сумісності особистих ключів і програмних інтерфейсів;
відсутність інтеграції MobileID і підписів на базі європейських алгоритмів;
недостатня популяризація використання онлайн-послуг;
наявність міфів, пов’язаних з електронними документами.

Корисний досвід і необхідні кроки

Лише 2 роки витратила Естонія на впровадження вимог eIDAS. З 2015 року Естонія надає послуги з допомогою eID не лише своїм громадянам, а і громадянам інших країн, охочим започаткувати бізнес в Естонії.

Такому надзвичайному прогресу сприяло:

створення Органу інформаційних систем Естонії для координації та розроблення ІТ-систем;
наявність естонської eID картки в 98% населення (обов’язковий документ);
вбудованість в ID-картки чипу із заздалегідь налаштованими компонентами електронної ідентифікації та електронного підпису;
можливість використання мобільного телефона як зчитувача карт.

З огляду на рівень цифрового розвитку Україні варто сприяти аудиту експертів ЄС щодо імплементації в нас європейських норм – це сприятиме розробленню угоди про взаємне визнання електронних послуг між Україною та ЄС.

Забезпечення надання електронних послуг через застосування безоплатного програмного забезпечення Єврокомісії та підтримка технології MobileID у системах електронного документообігу значно підвищать ефективність взаємодії громадян, бізнесу та держави.

А розроблення освітніх курсів із застосування електронних послуг і сприяння їхній популяризації з боку перших осіб держави значно підвищать рівень довіри громадян.

Автори:

Андрій Мелащенко, кандидат фізико-математичних наук, старший науковий співробітник Інституту кібернетики імені В.М.Глушкова НАН України, член керівної ради Національного органу зі стандартизації.
Любов Акуленко, Катерина Потапенко, аналітичний центр «Український центр європейської політики».