Інвестиція – це про довіру: чим небезпечний неаудійований бізнес

Юрій Гайдай

старший економіст Центру економічної стратегії

Українці не будуть інвестувати в акції українських компаній, і ніяких IPO в Україні не буде. Захист прав маленьких інвесторів, правосуддя і т.д. є необхідними, але недостатніми умовами.

Таку думку у своєму дописі в Facebook висловив старший економіст Центру економічної стратегії Юрій Гайдай.

Інвестиція – це про довіру. Неможливо інвестувати в компанію, якої не існує. Якщо немає аудійованої звітності, яка покриває хоча б 90% реального бізнесу, то компанія – фантом.

Поки український бізнес працює через мережі ФОПів, використовує зустрічні потоки для «оптимізації» ПДВ, платить офіційну мінімалочку кваліфікованим працівникам, виготовляє та продає товари за кеш, возить контрабанду і занижує митну вартість в рази – ніякої звітності не буде.

Більшість оцих rising stars українського бізнесу ходять по конференціях форбса, роблять красиві візіонерські презентації, але досі не готові хоча б собі відверто зізнатися – вони не побудували бізнесу, корпорацій, у західному розумінні.

Неаудійований бізнес – це порожнеча для інвесторів, чорна скринька. У нього можна зайти лише під чесне слово власника, і з величезними ризиками – юридичними, податковими і т.д.

Немає гарантій для інвестицій, немає гарантій, що тебе не обкрадатимуть партнери чи топи. Їх неможливо спіймати за руку і відсутня впевненість, що управлінська звітність «по другій формі», яку тобі показують (якщо показують), відображає реальність. Можна легко вивести активи, «перепідключити» сітку ФОПів та зв'язки в фіскальних органах на нову структуру і – гуляй Вася.

Та навіть самі власники не можуть спокійно відійти від управління бізнесом, з тих же причин. Їхня доля – відпустити бізнес, або до глибокої пенсії крутитися в операційному управлінні. Бо без якісного корпоративного управління зрештою курвляться й найкращі і найдовіреніші топи.

Нічого не буде, поки великий і середній бізнес не увійде в діалог з державою, аби створити нові правила (податкової) гри, і не прийме їх.

Але поки ініціативи наших rising stars – це несистемне метання, лобізм власних, або галузевих інтересів, або, ще гірше, свідомий популізм, спрямований на нарощення фан-бази, яку можна використовувати для комунікаційного захисту від держави, або, в майбутньому – в політичних цілях.

Покажіть мені власника бізнесу, або корпоративного топа, який виріс вище, усвідомив ситуацію, і хоче її змінити. Я можу порахувати таких на пальцях однієї руки.

Правильні зміни все одно будуть, у нас немає вибору, але без свідомого та відповідального залучення у процес середнього та великого неолігархічного бізнесу є більший ризик, що зміни будуть далі від оптимуму, не враховуватимуть нашої специфіки і бізнесу буде складніше та болісніше їх прийняти.

Ніхто нам не принесе на тарілочці з Європи оптимальну податкову систему для нас (в рамках, допустимих ЄС), ситуація з експортом зерна це ще раз унаочнила.

Текст опублікований за погодженням з автором.