Комунікація у XXI столітті стала невід’ємною складовою життя. І навіть якщо ви вважаєте, що знаходитесь поза її активною фазою, кожен із нас так чи інакше – учасник та споживач цього процесу.
Колись дуже давно (і дуже довго) я працювала на місцевому полтавському телеканалі. На самому початку 2000-х для студентки це була робота мрії і робота-мрія. Так завжди здається, доки ти не знаєш, що очікування і реальність тут – різні, а спідня сторона роботи насправді більше підходить для викриття таємниць перших осіб міста або написання книги про секрети професії, про які назагал ніхто не здогадується. А ще – не має нічого спільного із юнацькими амбіціями бути журналістом, а значить – першим, крутим і так далі. Зате це такий собі таймлапс, як зрозуміти життя, де рік – за три.
Чому комунікації важливі
Так от, саме на зорі своєї журналістської діяльності, році десь у 2005-му, в часи тотального панування телебачення, ще не затьмареного монополією інтернету, на звичайному заході у звичайному закладі культури одна дуже незвичайна, харизматична і розумна керівниця цього самого закладу, очікуючи на приїзд преси (репортерів місцевого ТБ і газет), в невимушеній розмові сказала: «Якщо захід пройшов і про нього нічого немає в ЗМІ, вважайте, що його не було». Здається, так почалася ера глобальної комунікації. Навіть не так – ера глобальної КОМУНІКАЦІЇ.
20 років тому телебачення, радіо і газети були головним рупором і компасом у світі новин. Комп’ютери й інтернет, які тільки починали з’являтися, здавались чимось незвіданим, і це точно не про новини чи оперативність. То була terra incognita, чати для спілкування і знайомства, машина для набору курсових робіт чи пристрій вбивати час у примітивні ігри… Ера оперативності і глобальної комунікації почалася дещо згодом. Але вона почалася.
Пройшло 20 років, і зараз питання – потрібен бізнесу чи бренду голос і розголос, який забезпечують різноманітні комунікаційні інструменти, – не виникає. Є набір методик, трендів, стандартів, є вибір, кому довірити ваш голос – smm-нику на фрілансі чи комунікаційній агенції, але сумнівів, чи треба це робити, вже немає.
Нам всім потрібна увага. І байдуже, по який бік прояву в публічній площині ми знаходимось. Якщо ви – потужний бізнес, маєте про себе навіть не говорити, а кричати. Мало просто пропонувати споживачам і ритейлу себе і свої послуги. Вашу продукцію куплять з меншою ймовірністю, якщо не знатимуть вашу тональність, громадянську позицію та рівень підтримки ЗСУ. Українці – активні користувачі соцмереж, і щоб спілкуватися з брендом в соціальних медіа, зазвичай посередник не потрібен.
Якщо ви – територіальна громада, присутність в мережах – це можливість донести до ваших мешканців достовірну і невикривлену інформацію, це можливість збільшити залученість громадян до процесів прийняття рішень, підвищити їх обізнаність з важливих питань використання фінансів, функціонування життєво важливих систем охорони здоров’я та освіти. Від ефективної комунікації в громадах виграють всі, бо вчасна поінформованість допомагає збільшити довіру між мешканцями та владою.
Якщо ви – власник чи то невеликого бренду, чи гігантського холдингу, часто вашу особистість і благополуччя асоціюють з бізнесом, і знову ж – у соціальних медіа. Ви зі своїх сторінок розповідаєте, що у бізнесу – все добре. І вам вірять. Доки бізнес працює на вас, тим часом саме ви – його гарант і рупор. Замкнене коло. І тут теж головне – не мовчати.
Окремий виклик – кризовий PR. Тут взагалі неважливо, хто ви: пересічна людина, власник невеликого бренду чи голова правління банку. Ніколи не знаєш, звідки прилетить кризова ситуація. За найобережніших правил гри відомо лише те, що у VUCA-світі це неодмінно станеться. І питання лише в тому, коли і як гасити пожежу: мовчати, виправдовуватися чи бути підготовленим до можливих ризиків і виважено обирати інструменти із заздалегідь прописаного антикризового плану. Те, що в цьому випадку важливо пам’ятати: незалежно від виду бізнесу та його масштабів, правила кризової комунікації – однакові для всіх.
Короткий висновок
Здається, це такі прості і очевидні речі, які не треба пояснювати двічі, але часто їх доводиться доносити з особливим натиском: іноді – відкриваючи вікно у новий світ, іноді – вмовляючи. І лише тим, хто вже давно не мовчить, не треба роз’яснювати просту тезу: правильно побудована комунікація вирішує багато проблем. Якщо ви керуєте інформаційним потоком, саме ви, а не ваші конкуренти, задаєте напрямок розвитку бізнесу, саме вас слухають і за вами йдуть, ви – той, хто створює тренди і їх же змінює, зрештою, саме ви – те ТБ/радіо/газета 20-річної давнини, яким вірили і на які рівнялися. Бо, зрештою, як би сказала зараз та сама без перебільшення розумна керівниця закладу культури: «Якщо у вас щось відбулось, і ви про це не сказали, вважайте, що цього не було».