Ця цитата пояснює все:
«Серією практично безкровних маневрів, виконаних за допомогою «мирних маршів» під прикриттям димової завіси більш-менш правдоподібної пропаганди, Гітлер... докорінно змінив ситуацію у Європі на свою користь. Прямо це виражалося в стрімкому розвитку озброєння, а непрямо — у зменшенні міці можливих головних супротивників через відрив від них союзників і підрив коренів їхньої стратегії.
Гітлер завжди планував раптові удари проти слабких або ізольованих країн, водночас перекладаючи основний тягар ведення наступальних дій на плечі своїх супротивників. Союзники могли б виплутатися із цього скрутного становища й позбавити Гітлера повної свободи дій лише за допомогою проведення політики санкцій, тобто заходами економічного та дипломатичного бойкоту Німеччини, а також постачання потенційним жертвам агресії з боку Німеччини озброєння. Така політика санкцій надала б Польщі не менше допомоги й завдала б значно меншої шкоди престижу Англії та Франції та їхнім перспективам, ніж оголошення ними війни Німеччині за таких несприятливих умов».
Безіл Ліддел-Гарт, один із найвизначніших військових теоретиків 20-го століття, цитата з книги «Стратегія непрямих дій», 1954 рік.
Дії президента США Джозефа Байдена та прем'єр-міністра Великої Британії Бориса Джонсона увійдуть до підручників історії як зразкова стратегія «м'якої сили». Прикро, що низка українських керівників, які замість книг читають лише інстаграм, створили абсурдну хвилю критики масованої військової, політичної та інформаційної кампанії, яку проводять США, Велика Британія та інші країни НАТО на захист України. Ця неосвічена критика обманює українців, які починають думати, що США та Велика Британія діють неправильно, що не треба зчиняти галас і нагнітати обстановку. Проте з погляду великої стратегії Байден і Джонсон діють просто ідеально, точно за канонами, що описав Ліддел-Гарт.
От якою є логіка дій Байдена та Джонсона:
1. Путін побудував сепаратні відносини з групою провідних країн НАТО – Німеччиною, Італією, Францією. Зрештою Путіну вдалося розколоти НАТО, і єдиної позиції щодо протидії агресії РФ у Європі немає. Загрози санкцій після російських маневрів у квітні 2021-го на Путіна не вплинули — Росія розпочала нові маневри й вимагає від України визнання окупації Донбасу та Криму під виглядом особливого статусу. У квітні 2021-го США не змогли домогтися від усіх європейських країн підтримки для введення максимальних санкцій у разі нападу на Україну, і Путін розпочав значно потужніші й загрозливі маневри в листопаді 2021-го.
2. У США зникли інструменти впливу на кризу — європейські країни виступили проти відключення системи платежів SWIFT і проти санкцій щодо газопроводу СП — 2 як запобіжного заходу. Але як інакше зупинити тиск Путіна? Втягувати США у війну у Європі без підтримки найбільших країн Європи? Чи буде підтримка європейських країн НАТО навіть після вторгнення Росії в Україну? Путін шантажує жертвами не лише Україну, а й уряди Європи, які хочуть уникнути втягування у війну. І тому не проти й надалі не помічати постійного порушення Росією українського суверенітету.
3. Байден і Джонсон могли безпосередньо постачати озброєння та радників Україні. Але такі самостійні дії не були б підтримані іншими країнами Європи, і це призвело б до розколу політичної позиції щодо України взагалі. Але поглиблення цього розколу є метою стратегії Путіна, який водночас зберігав політичну ініціативу, свободу дій і не ніс жодної відповідальності. Путін провокував Байдена зробити хід першим, щоб США змушували європейців діяти й у такий спосіб налаштовували Європу проти американського тиску.
4. Тому Байден і Джонсон обрали іншу стратегію – загнати Путіна в безвихідь. Перехопити ініціативу і створити єдиний політичний фронт у НАТО з питання України, щоб за допомогою «м'якої сили», а не прямого зіткнення провести червону межу, після якої Путін має бути покараний.
5. Й от Путін вирішив провести нову безпрецедентну акцію тиску проти України й уперше зосередив більшу частину своїх наземних сил — понад 120 тисяч військових своїх найкращих з'єднань, щоб погрожувати Україні вторгненням, а найімовірніше, реально провести локальні атаки на різних ділянках фронту на Донбасі. Тоді Байден і Джонсон вирішили провести ту саму червону лінію, після перетину якої НАТО буде зобов'язаний приймати солідарні санкції в найжорсткішій формі. І ця лінія – 16 лютого. День початку війни, про який повідомила розвідка США.
6. Врешті-решт маневри Путіна, на відміну від квітня 2021 року, зустріли зовсім іншу реакцію. США та Велика Британія фактично розпочали гібридну війну проти Путіна й мобілізували безпрецедентну за розмахом кампанію на підтримку України та проти Путіна. Російська загроза дала змогу американцям і британцям зламати російський вплив у Польщі, Чехії, Данії, які погодилися подарувати сучасне озброєння Україні. Зброю надали і три країни Балтії. А США та Британія, забезпечивши європейську підтримку, відкрили повноцінний повітряний міст для України, і сотні тонн різного піхотного озброєння пішли потоком. Проросійський фронт у Європі прорвано. США та Велика Британія напередодні ймовірного зіткнення з Путіним забезпечили ефективну й гарантовану підтримку європейців. Але найголовніше — налагоджено постачання зброї та фінансову допомогу Україні, а це означає, що якщо Путін піде вперед, український народ не залишиться без зброї та боєприпасів.
7. І тепер 16 лютого для Байдена та Джонсона в будь-якому разі – день перемоги. Не важливо вже, атакуватиме Путін чи ні, чи захоче зробити це іншого дня пізніше. Якщо вторгнення відбудеться, то лідери США та Британії мали рацію, і для порятунку України всі інші країни НАТО також зобов'язані допомагати зброєю й підтримати санкції проти Росії. Якщо вторгнення не відбудеться, то Байден і Джонсон врятували Європу від війни. А якщо відбудеться, це означає, що НАТО обвалить на Росію найжорсткіші санкції, і підтримку Україні будуть змушені надати більшість європейських країн.
А гроші? А гроші повернуться. Головне – НАТО рятує наші життя, розумієте, життя…
Текст опубліковано за згодою автора
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
