Після катастрофи на АЕС «Фукусіма» в Японії у 2011 році ядерна енергетика стала надто страшною, а уран, паливо для реакторів, став сонною заплавою на світовому сировинному ринку. Але в міру зростання значимості «зеленого» порядку денного уряди різних країн почали повертатися до атомних електростанцій, інтерес до уранових родовищ став зростати. Цей процес посилився після нападу путінської Росії на Україну – «раптово» виявилося, що більша частина світу потребує альтернативи російській енергії, пише Bloomberg
Нині у світі будуються 61 атомний енергоблок. Ще 90 перебувають у стадії планування, а не менше 300 – на стадії обговорення. Частково перезапускають реактори, зупинені багато років тому.
Зростання цін на уран є свідченням масштабів та швидкості повороту до ядерної енергії. За останні 5 років його вартість зросла на 233%. Це втричі більше за зростання цін на золото і мідь.
Гарячка перекинулася і на фондовий ринок, де трейдери активно торгують акціями уранових компаній. Вартість багатьох гірничодобувних компаній, наприклад у Канаді, зросла на 400% за останні чотири роки, а ринкова вартість однієї з них — NexGen — нині становить майже 4 млрд доларів, хоча вона не продала жодного грама металу і не збирається цього робити принаймні до 2028 року.
Зміна цін на найважливіші мінерали
Подібний бум, звичайно, може впасти, що не раз бувало в історії. Містечко Ураніум-сіті, розташоване приблизно в 200 км від рудника NexGen, що будується, є яскравим нагадуванням про це. Колись це було галасливе шахтарське селище, сьогодні це місто-примара, в якому мешкають 90 людей. Все, що для цього буде потрібно – це ще одна катастрофа зі смертельними наслідками, щоб серйозно охолодити ентузіазм, який знову з'явився щодо ядерної енергетики. І навіть якщо світ уникне ще однієї катастрофи, залишається гостре питання про те, як і де утилізувати радіоактивні відходи. Це ключова вразливість будь-якої ініціативи щодо будівництва нових реакторів.
Поки що крах уранового видобутку здається віддаленою тривогою. Попит на уран з боку Китаю, Індії, Японії, США та Європи зростає значно швидше, ніж гірники можуть видобути його з-під землі. За однією з оцінок, попит може перевищувати пропозицію на понад 45 тисяч тонн на рік протягом 2030-х років. Ізоляція Росії посилює дефіцит постачання.
«Якщо у вас є ядерний реактор, заміни урану не існує», — говорить Майк Алкін, директор Sachem Cove Partners, яка інвестує виключно в уран та акції уранодобувних компаній.
Основні постачальники урану у світі
Родовища урану розкидані по всій Землі — від Казахстану, який нині є найбільшим виробником у світі, до Південної Африки. Але мало хто з них такий багатий, як басейн Атабаскі в Саскачевані. Там на березі озера Паттерсон розташований табір NexGen. Навколо нього розвивають свої майданчики конкуренти та працюють старі шахти.
Руда тут настільки багата на уран, що на деяких рудниках, у тому числі на NexGen, її доводиться «розбавляти» перед продажем.
Руда, яка містить оксид урану. Фото: Хейвуд Ю/Bloomberg
Лі Кьюрієр, засновник і генеральний директор NexGen, називає свою копальню — і басейн Атабаскі загалом — «дивним місцем». Орест Вовкодо, гірничодобувний аналітик Scotiabank в Торонто, віддає перевагу терміну «єдиноріг». За його оцінкою, на шахту NexGen припадатиме 13% усіх світових постачань.
К'юрієр — уродженець Австралії. У 2010 році він працював у приватній інвестиційній компанії у Лондоні. Йому було доручено оцінити уранові проєкти по всьому світу, і один геолог переконав його, що західна половина басейну Атабаскі має величезний потенціал. Більшість експертів вважали, що більша частина уранової руди була викопана під час одного з попередніх уранових бумів.
Після того, як катастрофа на Фукусімі викликала обвал цін на уран, К'юрієр зібрав групу інвесторів, щоб купити дешево землю і права на видобуток корисних копалин навколо озера Паттерсон. Він заплатив лише 3 млн доларів і почав буріння у 2013 році.
Прогноз глобального попиту на уран
Через 10 місяців після початку проєкту здавалося, що скептики, можливо, мають рацію. NexGen запустила в землю 20 бурів, та мало що від них отримала. Розвідка урану – справа непроста. Бурові свердловини можуть бути дуже близько до скупчень металів — всього за п'ять метрів — і все одно їх не виявити. У більшості дослідників гроші закінчуються ще до того, як вони знаходять щось велике.
Команда NexGen продовжувала витрачати гроші, поки, нарешті, холодного зимового дня на початку 2014 року спроба № 21 привела до успіху: зразок мав високу концентрацію урану. Свердловина №30 потрапила точно в уранову жилу.
Читайте також
