Прапор України, синьо-жовтий стяг, має глибоке історичне, культурне та символічне коріння, яке формувалися протягом століть і сягає середньовіччя. Сучасний прапор України відображає національну ідентичність та історію українського народу.
До Дня Державного прапора України 
нагадує його історію від Київської Русі до Української Народної Республіки і наших днів.
Що символізували жовтий і блакитний кольори у Київській Русі
У період Київської Русі жовтий та блакитний кольори часто використовувалися в геральдиці та особливо церковному мистецтві. Наприклад, блакитний колір асоціювався з Богородицею, яка була покровителькою Русі, а жовтий або золотий широко використовувався як тло і у орнаментах.
Мозаїка Богородиці Оранти у Софійському соборі у Києві є хрестоматійним прикладом. Показово, що у палітрі кольорів мозаїк Софії Київської використано 25 відтінків золотого й коричневого, 23 – жовтого, 21 – синього.
Проте незважаючи на існування певних теорій про можливе використання жовтого та блакитного у Київській Русі, наразі відсутні прямі матеріальні докази, які би чітко підтвердили присутність цих кольорів на державних символах у той час. Адже ані прапори, ані князівські знаки тієї доби не збереглися, а більшість інформації базується на пізніших інтерпретаціях та припущеннях.
Герб Галицько-Волинського князівства – перший блакитно-жовтий герб України
Перше поєднання жовтого та блакитного у символі української державності справедливо відносять до герба Галицько-Волинського князівства, який з'явився в XIII столітті. Він зображує золотого лева, що стоїть на задніх лапах на синьому тлі.
Таким був герб князя Данила Романовича (Данила Галицького), який став першим королем Русі. Надалі герб із левом став символом Галицько-Волинського князівства, а пізніше – гербом міста Львова, заснованого Данилом Галицьким.
Наприклад, у бургундському «Гербовнику Золотого руна» серед гербів Польського королівства один зображує золотого лева на синьому тлі, а інший — лева, який піднімається на срібну гору. Перший, ймовірно, символізував Галицько-Волинську землю, а другий — Львівщину, зазначає голова Українського геральдичного товариства Андрій Гречило.
Герби із золотими левами на синьому полі з «Гербовника Золотого руна», складеному у 1429-1461 роках / Gallica.
Галицько-Волинське князівство продовжувало використовувати цей герб аж до свого занепаду в XIV столітті, коли його землі були розділені між Польщею і Литвою. Проте сам герб продовжував ще довго жити в різних книгах і атласах.
Якими були українські прапори в козацьку добу
У період козацтва (XV-XVIII століття) жовтий і блакитний знову набули важливого значення. Козацькі хоругви (прапори) часто мали блакитне поле з золотими хрестами, сонцем або зорями. Такі прапори символізували єдність православної віри та боротьбу за свободу українського народу.
Прапори козацьких полків 1651 року. Жовтий і блакитний на рівні з червоним використовуються найчастіше. На жаль, оригінальні хоругви до наших часів майже не дійшли.
Проте прапори не мали тризуба й далеко не всі були блакитно-жовтими. Наприклад, в «Реєстрі Війська Запорізького 1649 року» згадується про полкові прапори, які часто мали червоне поле з білим або золотим хрестом. Прапори містили зображення релігійних символів, як-от святий Архангел Михаїл, що був захисником воїнів, або просто хрест.
Традиційні кольори: червоний, синій, жовтий.
Червона хоругва Богдана Хмельницького з архангелом Михаїлом.
Козак із мушкетом — герб Війська Запорозького
Мабуть, найтиповішим прапором, який одразу спадає на думку, коли ми згадуємо про прапори Війська Запорозького чи навіть Гетьманщини, є зображення козака із мушкетом у жовто-блакитній гамі. Але насправді це не прапор, а герб козаків.
Герб Війська Запорозького протягом століть залишався незмінним
Він бере початок ще з кінця XVII століття. Проте щодо присутності жовто-блакитних кольорів, як зображується зараз, певності немає. Адже сталих кольорів герб Війська не мав. У XVIII столітті на полкових і сотенних прапорах і гербах Гетьманщини лицаря зображали у червоному або позолоченому жупані на блакитному або золотому тлі.
Певно про жовто-блакитний герб козацтва можна казати з 1755 року, коли Кирило Розумовський уніфікував одну зі сторін прапорів. Таким чином, наприклад, на лицьовій стороні збереженого до наших часів прапора Сенчанської сотні Лубенського полку, датованого 1760-ми роками, зображений козак на блакитному тлі, одягнений у позолочений червоний кунтуш поверх синього жупана, у червоних чоботях, із золотою рушницею на плечі.
Прапор Сенчанської сотні Лубенського полку
Синьо-жовтий прапор із червоним хрестом посередині згодом з'явиться у 1803 році як прапор Чорноморського козацького війська, що було на Кубані.
Як і коли з’явився сучасний прапор України
Затвердження синьо-жовтих кольорів як національних розпочалося у 1848 році. Під час «Весни народів» (так називають хвилю революцій 1848-1849 років у Західній та Центральній Європі) відповідне рішення прийняла Головна Руська Рада — політична організація, створена у Львові для захисту прав українського населення.
18 травня Рада розглянула запит зі Станіславова (сучасного Івано-Франківську) щодо того, яким має бути руський (тобто український) символ, і постановила: «знак землі руської тутешньої є лев, а руські кольори — жовтий і синій». Тобто повернулись до герба короля Данили Романовича.
Малюнок польської артистки та художниці Целіни Домініковської. Зображається вивішування руського (українського) та польського стягів над Львівською ратушею у 1848 році.
Із цього часу жовто-блакитний прапор почав ширитися спочатку підконтрольними Австро-Угорщині територіями України, а згодом і Наддніпрянщиною. Там його популярність реєстрували вже під час Революції 1905 року.
Тому вже в 1917 році, коли після Лютневої революції в росії, утворилась Українська Центральна Рада, а згодом і УНР, фактично не було жодних сумнівів, який прапор вона має обрати. Звісно — синьо-жовтий. Він пережив і УНР, і Гетьманат Павла Скоропадського, і Директорію.
Українська еміграція зберігала синьо-жовтий прапор. Тому після повернення української державності в 1991 році особливих дискусій щодо кольорів українського стягу не було.
Звідки походить червоно-чорний прапор боротьби українців
Прапор ОУН (Організації українських націоналістів), яку утворив полковник Армії УНР Євген Коновалець, після невдачі національно-визвольної боротьби на початку XX століття, також нагадував стандартний синьо-жовтий. Проте жовтим був тризуб у центрі, а синім – тло.
Польська влада в Галичині в 20-х роках минулого століття не толерувала використання синьо-жовтого стягу, тому червоно-чорний прапор став популярним у молодіжних середовищах, зокрема у «Пласті». Тоді футболісти спортивного товариства «Україна» виступали у червоно-чорній формі, а їхній прапор складався з трьох смуг у червоно-чорній колористиці.
Великодня листівка Української повстанської армії 1949 року
Червоно-чорний стяг став відомим, бо був прапором Української повстанської армії (УПА), яка воювали проти нацистів і совітів у роки Другої світової війни та після неї.
Як з'явився червоно-чорний прапор
Проте розробили його раніше під час розколу ОУН на більш самостійну та демократичну гілку Степана Бандери та пронацистську, авторитарну Андрія Мельника на початку 1940 року. Останній використовував стандартний прапор ОУН, тому бандерівцям довелося обрати новий, аби підкреслити свою окремішність.
Він став символом національно-визвольного руху, який боровся проти німецьких та радянських окупантів. За найпоширенішою інтерпретацією червоний означає кров пролиту в боротьбі, чорний – рідну землю, за яку ця боротьба і ведеться.
Під цим прапором УПА, яка була продовженням ОУН(Б), активно воювала до 1954 року.
Отже, жовто-блакитний прапор України є символом багатовікової історії, культурної спадщини, що бере витоки насамперед від герба короля Русі Данила Галицького. Червоно-чорний прапор нагадує про важкі сторінки історії, боротьбу за незалежність та незламність українського духу. Обидва символи відіграють важливу роль у формуванні національної ідентичності України.
Читайте також
Ключові інсайти та практики клієнтського досвіду на 17’CUSTOMER EXPERIENCE CONFERENCE 26-27 вересня
