Що робити з українським популізмом – Юрій Богданов
Від Трампа й Орбана до Зеленського і Вучича — популізм став глобальним трендом, який дедалі частіше веде політиків до влади. Простими гаслами та обіцянками вони апелюють до «народу» й протиставляють себе «корумпованим елітам», намагаючись змінити правила гри. І хоча популісти нерідко справді стають голосом розчарованих, усе частіше їхня діяльність підриває демократію, свободу медіа та інституційну незалежність.
Залишитися помітним у сучасній українській політиці — значить залишатися в інфополі, а отже, постійно бути «на сцені». І в цьому «шоу» виграють не ті, хто пропонує складні реформи, а ті, хто пропонує прості рішення. Саме тому популізм — не вада, а спосіб виживання для будь-якої партії, на думку публіциста Юрія Богданова в інтерв'ю The Page.
Чому політики зараз не виживають без популізму
Попри всю критику популізму, він не вважає його злом самим по собі. За словами Богданова, це лише метод політичної комунікації, який у кризовій ситуації просто неминучий.
«На щастя, в Україні поки не користується попитом ксенофобський чи конспірологічний популізм, — зауважує Богданов. — На сьогоднішній день партія, яка піде на вибори з поміркованою риторикою, приречена на поразку. А партія, яка піде з радикальною риторикою шанси буде мати».
На його думку, без чіткої межі між політикою та державною службою суспільство так і залишиться у зачарованому колі. Уявимо, політик обіцяє мільйон танків, а реалізовувати це має державна служба, яка в реальності спроможна на десять тисяч. Але хтось має сісти, прописати програму, забезпечити її тяглість від уряду до уряду. У реальності ж часто відсутня навіть базова інституційна спроможність, аби втілити гучні обіцянки.
Богданов підкреслює: попит на прості рішення глобальний, він охопив не лише Україну. Чим складніший світ, тим більшим є бажання громадян ухопитися за просту відповідь.
«Люди думають, що вони розбираються в політиці, у футболі чи ще в чомусь, але вони не грали в футбол і не займалися політикою. Тільки повсякденна участь, місцеве самоврядування, власний будинок, регулярні референдуми, багато чого ще може довгостроково сформувати тренд на більш доросле ставлення до політики», — каже Богданов.
Ще один аспект — економічний. За його словами, український малий і середній бізнес здебільшого уникає політики. І поки підприємці не почнуть замовляти зміни, утримувати партії, працювати з депутатами як з сервісом, ситуація залишатиметься незмінною. Декілька бізнес-груп намагались увійти в політичний процес, але часто зводили все до вирішення вузьких, особистих питань.
«Фундаментальні зміни почнуться, коли бізнес доформується як спільнота зі спільним запитом на нові правила. До того моменту політики будуть обслуговувати тих, хто має ресурс — а це зазвичай не ті, хто хоче реформи. І відповідно — гасла залишатимуться популістичними, бо вони працюють на масу», — резюмує Богданов.