Минув рік від початку чи не наймасовіших протестів у Білорусі. Олександр Лукашенко, майже як Володимир Зеленський після перших 100 днів свого президентства (тоді захід тривав 14 годин — прим. ред.), дав більш ніж восьмигодинну пресконференцію та встиг висловитися не лише про ситуацію у своїй країні, а й про Україну, Крим, війну на Донбасі та свої ж власні політичні репресії.
Білоруський журналіст Дмитро Галко, політоглядач і прихильник оксамитових революцій Андрій Кузнєцов та двоє політологів-міжнародників розповіли 
про те, як почуваються нині білоруські журналісти-втікачі, про справжні наміри Лукашенка та про те, що чекає на Білорусь найближчим часом і яку роль у цьому всьому відіграє Путін.
Протестам у Білорусі вже рік: як усе було
Рік тому відбулися вибори президента Білорусі, й Лукашенко вшосте оголосив себе переможцем. Того року реальний результат максимально відрізнявся від оголошеного (протестувальники жартували: «Саша 3%» — прим. ред.), і білоруси вже вкотре вийшли боротися.
Цей момент став переламним: його наслідками стали 4691 кримінальна справа, пов’язана з «екстремізмом і тероризмом»; 608 політв’язнів, восьмеро загиблих; ліквідація 56 правозахисних, дослідницьких, екологічних, культурних та медіаорганізацій.
Понад 30 тис. білорусів засудили за адміністративними справами після виборів.
Незалежні друковані ЗМІ позакривалися, вебсайти інтернет-видань заблоковано, міжнародні видання позбавлено акредитації, а журналістів почали масово заарештовувати.
Це спричинило масштабну хвилю мігрантів із Білорусі до сусідніх країн.
Кому вигідна тоталітарна Білорусь
Опозиційно налаштовані білоруси вже давно звикли до безглуздих затримань, звинувачень і побиттів протестувальників руками силовиків: були навіть вироки за оплески людям без рук (упродовж років оплески були символом опозиційного спротиву в Білорусі — прим. ред.). Але цього разу в країні відбулися до такої міри масові мирні протести, а з учасниками повелися настільки жорстоко, що стало очевидно: авторитарна Білорусь перетворилася на тоталітарну.
«Лукашенко зараз відіграє для Путіна роль, яку він поклав на «ДНР» та «ЛНР». Але якщо «республіки» дратують Україну, то Лукашенко має дратувати Захід, відвертати увагу від справжнього винуватця — від Путіна», — вважає політолог та конфліктолог Богдан Петренко.
За його словами, на нещодавньому саміті Євросоюзу, що відбувся після того, як Лукашенко посадив літак із Протасевичем, найперше розглянули питання санкцій проти Білорусі, хоча перед цим планувалося розглянути заходи проти Росії.
Я думаю, що Путіну це дуже сподобалось, і він і надалі використовуватиме Лукашенка, щоб перевести вектор ненависті та негативу на Білорусь. На превеликий жаль, країнам Заходу навіть зручніше мати ворогом маленьку Білорусь, а не Російську Федерацію, адже це величезний ринок. Нині Лукашенко відіграє роль демона, котрий насправді — маріонетка Путіна, тому він говоритиме те, що наказує йому президент РФ.
Богдан Петренко
політолог
Богдан Петренко також додав, що, окрім Путіна, у цій ситуації виграє і особисто Лукашенко, адже від Путіна він гарантовано матиме фінансову допомогу та певне збереження суб’єктності. Не буде ані повної інтеграції Білорусі в РФ, ані жодних обмежень повноважень Лукашенка на території Білорусі.
Політичний оглядач, редактор Orange East Андрій Кузнєцов також вважає, що восьмигодинний виступ Лукашенка призначався одній людині, яка сидить у Кремлі. Все, що було озвучено, — це лояльність Путіну та його зовнішній політиці. Тому і про Крим, і про Україну він говорив у тоні, який хочуть почути в Москві. І зовсім не дивно, що після такого марафону демонстрації лояльності Лукашенко попросив у Путіна ще один кредит, хоча з початку року він вже отримав від Росії мільярд доларів.
Після протестів Лукашенко остаточно втратив навіть видимість незалежності та цілком залежить від Путіна — повернувся на посаду, так би мовити, голови колгоспу, з якої й починав свою кар'єру.
Як пережили цей рік білоруські опозиціонери та журналісти
Колишній редактор сайту Павла Шеремета «Білоруський Партизан» та політичний біженець Дмитро Галко розповів про те, як минув рік для білорусів, котрі не підтримали Лукашенка, та білоруських медіа.
Для мене цей рік був насамперед трагічний. Мій старший син втік до Москви та загинув там за підозрілих обставин, середній змушений був тікати разом із мамою до Польщі після катувань на Акрестіна (в’язничний комплекс у Мінську, де катували політв’язнів — прим. ред.) та подальших переслідувань.
Дмитро Галко
Колишній редактор сайту Павла Шеремета «Білоруський Партизан» та політичний біженець
Сам Дмитро, за його словами, набагато раніше за інших постраждав від диктатури.
Серед білорусів у Києві, які втекли сюди протягом останнього року, майже немає оптимістів, додає Галко:
Білоруське суспільство пережило тяжку травму, і воно поки що намагається впоратися з цим, зализує рани, підкреслює опозиціонер. За його словами, наразі свідомі білоруси сподіваються тільки на те, що режим Лукашенка сам себе поховає своїми ж божевільними діями.
Журналісти особливо постраждали від Лукашенка цього разу
Серед знайомих колег Галка майже нема тих, хто не постраждав би так чи інакше. В тюрмах та у вимушеній еміграції сьогодні набагато більше його знайомих, ніж удома на волі.
Увесь цвіт білоруської журналістики тепер живе так. Люди або за ґратами, або носять передачі своїм жінкам чи чоловікам. Днями я звернувся по коментар до одного колеги зі свого пулу респондентів усередині країни. Він сказав, що відповість завтра, якщо можна. Але у нинішній Білорусі tomorrow never comes. Тож, коли настало завтра, колегу заарештували.
Дмитро Галко
Колишній редактор сайту Павла Шеремета «Білоруський Партизан» та політичний біженець
За його словами, абсолютна більшість редакцій незалежних білоруських ЗМІ тепер існують у форматі російської «Медузи», тобто у вигнанні за кордоном: у Києві, Варшаві, Вільнюсі. Журналіст вважає: якщо подивитися оптимістично, то вони стали різкіші, жорсткіші, сміливіші.
Як Україна має реагувати на провокативні заяви Лукашенка
На думку політолога та директора Українського інституту політики Руслана Бортника, заяви Лукашенка свідчать про те, що він намагається зберегти суб’єктність Білорусі та водночас отримати максимум від усіх сусідів.
Він намагається торгуватися: в такий спосіб він пропонує країнам Заходу та Україні відновити співробітництво на досанкційному рівні.
Руслан Бортник
політолог
А білоруський журналіст Дмитро Галко переконаний, що на заяви Лукашенка Україна має реагувати «так, як реагують на пред'яви гопника в підворітті».
Схожої думки дотримується і конфліктолог Богдан Петренко: через довготривалу та необмежену владу Лукашенко не відчуває бар’єрів, окрім єдиного — Путіна.
