OLX Робота та Європейська Бізнес Асоціація поділилися результатами дослідження про те, які існують барʼєри та стимули при працевлаштуванні інклюзивних груп з боку роботодавця.
Відповідно до результатів дослідження 81% опитаних роботодавців знають хоча б щось про інклюзивність. Серед інклюзивних груп найбільше роботодавці стикаються з:
- Особами 45-60 років – 70%.
- Студентами – 52%.
- Жінками з дитиною до 3-х років – 45%.
- Особами з інвалідністю – 43%.
- Особами пенсійного віку – 39%.
- Учасниками бойових дій – 38%.
- Особами молодше 18 років – 17%.
У більшості компаній частка жінок у штаті становить менш як 50%, а 8% компаній взагалі не мають жінок у штаті (на рівні тенденції, це малі компанії, в штаті яких до 10 осіб). Щодо решти, то співвідношення практично рівне – у 43% компаній чоловіки становлять понад половину штату, і у 44% компаній – більшість у штаті жінок.
Роботодавці декларують, що в більшості випадків не стикаються з перешкодами при працевлаштуванні інклюзивних груп. Серед інклюзивних груп найменше труднощів виникає з працевлаштуванням учасників бойових дій — лише 11% роботодавців відповіли «так» на питання, чи стикались вони з труднощами при працевлаштуванні цієї інклюзивної групи.
Щодо інших груп, то 76% роботодавців вказали, що не стикалися з подібними проблемами при працевлаштуванні жінок з дітьми до 3-х років. Для осіб пенсійного віку цей показник становить 75%; для осіб старше 45 років — 69% ; для осіб з інвалідністю — 62%.
Попри те, що загалом роботодавці зазначають, що не мають складнощів з працевлаштуванням осіб будь-яких соціально вразливих верств населення, в більш розгорнутому дослідженні було виявлено досить багато бар’єрів щодо працевлаштування інклюзивних груп. І їх ступінь впливу високий.
Основними барʼєрами, на думку роботодавців, щодо працевлаштування інклюзивних груп є:
- Особи з інвалідністю. Недостатність адаптованих робочих просторів та інфраструктури (54%).
- Особи старше 45 років. Стереотипи та упередження (48%).
- Особи пенсійного віку. Сприйняття їх як менш продуктивних працівників (63%).
- Жінки з дітьми до 3-х років. Відсутність можливостей нагадати гнучкий графік за потреби (51%), побоювання, щодо негативного впливу сімейних обовʼязків на продуктивність (43%).
- Учасники бойових дій. Вважають, що немає жодних барʼєрів для працевлаштування таких осіб (30%). Відсутність програм або ресурсів для психосоціальної підтримки (40%). Відсутність спеціалізованих курсів для роботодавців щодо роботи з УБД (37%).
Також важливо зазначити, що більшість компаній не отримували підтримку від держави при працевлаштуванні осіб з інвалідністю, а саме: 63% роботодавців не отримували допомогу, 9% отримували і 27% – важко відповісти. Водночас ті, хто отримали таку допомогу — це здебільшого середні та великі підприємства.
Попри обмежену допомогу від держави, фінансові пільги є ключовим стимулом для найму всіх інклюзивних груп. Також серед основних стимулів можна виокремити:
- Для осіб з інвалідністю: податкові пільги від держави (55%). Фінансова допомога на облаштування робочого місця (41%). Партнерство з організаціями, які надають послуги інвалідам, для спільного створення можливостей працевлаштування (36%).
- Для учасників бойових дій: податкові пільги від держави (40%). Психосоціальна підтримка (40%). Спеціальні програми навчання та перепідготовки (35%).
- Для осіб пенсійного фонду: встановлення спеціальних пільг чи субсидій для компаній, які активно наймають на роботу осіб пенсійного віку (39%). Розробка спеціальних програм та ініціатив для навчання працівників пенсійного віку (32%). Створення позитивного соціального іміджу в суспільстві/проведення інформаційних кампаній (30%).
Отже, можна констатувати, що більшість українських роботодавців добре знайомі з проблемами інклюзивних груп населення та загалом нейтрально ставляться до працевлаштування таких осіб. Однак попри це, все ще є досить велика кількість бар’єрів та стереотипів з боку роботодавців.
Показовим є те, що учасники бойових дій, які потенційно можуть становити левову частку інклюзивних груп, згідно з сьогоднішніми даними найрідше стикаються з проблемами при працевлаштуванні. Проте це ще не свідчить про розуміння та соціальну відповідальність бізнесу за повернення у цивільне життя військових. Здебільшого це відображає те, що ветерани поки що ще не є численною групою, яка знаходиться в пошуках роботи, і не вийшли повною мірою на ринок праці. Основні виклики ще попереду.
Щодо очікувань роботодавців, то вони розраховують на підтримку від держави — від встановлення пільг та податкових знижок до державних програм адаптації та підготовки інклюзивних груп населення. Безумовно, співпраця бізнесу і держави є критично важливою.
Читайте також
