Поштовх від «бенефіціара Зе». Як Путін переграв Київ «по нотах»

Особливо багато заяв щодо газової теми не було, але я не вважаю, що переговори були абсолютно провальними. На першому місці, звичайно, стояли політичні питання, на другому місці — газове питання. Не можна сказати, що воно було основним.

Все буде допрацьовуватися на рівні робочої групи. Хоча Юрій Вітренко і заявив, що «домовилися домовлятися», так підписувати нічого і не обіцяли.

Наскільки мені відомо, у Парижі вирішили продовжити транзит газу з РФ через українську ГТС, тобто, не переривати його. Крім того, прийшли до більш-менш компромісного обсягу прокачування — 50-60 млрд кубометрів. Плюс — не буде такого, щоб один рік буде один обсяг прокачування, на другий рік — інший. Цифри будуть відносно стабільними. Ставка транзиту очікується близько $2,5.

При цьому ми отримаємо контракт не на рік, але і не на 10 років — на три роки. Таким чином сторони залишили собі місце для маневру. З іншого боку, в грудні 2021 контракт закінчиться, і для нас це погано. Але якщо говорити про більш стабільні контракти, тут треба вимагати навіть не 10 років, а 20, як Словаччина чи «Європол». Зараз же ми розуміємо, що росіяни за три роки планують переспрямувати газ.

Щодо купівлі газу — з тих 12-15 млрд кубометрів, які закуповує Україна, «Газпром» хоче продавати нам близько 50%. Решту передбачається закупити через європейського посередника. Новий контракт буде включати мікс європейських і старих правил.

Є дві позиції: корпоративна позиція «Нафтогазу», вона залишається відносно незмінною, і позиція політичного керівництва країни, яка має ознаки стратегічного промаху.

Втягнути тему газу в нормандський формат було ідеєю Путіна. І Зеленський, чи то через некомпетентність, чи то за вказівкою його основного бенефіціара — адже знижка 25% на газ вигідна олігархічним підприємствам Коломойського — дозволив це зробити.

У тристоронньому форматі вирішити це питання не вийшло. І тут Путін переграв по нотах, розколюючи українську монолітну позицію у газових переговорах і створюючи можливість шантажувати «Нафтогаз», адже «президенти вже домовилися, а ми ще й знижку пропонуємо».

Становище «Газпрому» — критичне, в той же час «Нафтогаз» — в кращому і технічному, і економічному стані. При цьому ми погодилися на неприйнятні умови.

Якщо б для Зеленського на першому місці були люди і їх звільнення, він міг би поставити питання так: ніяких переговорів по газу, доки не звільнять всіх полонених — не тільки в ОРДЛО, але й у Росії та Криму.

Такий алгоритм у Путіна: торгувати українцями, вибиваючи все більші поступки. Треба розуміти, що нам важливий транзит, а Росії — продаж газу. Але з транзиту озвучили зовсім не ринкові умови.

Навіть згода НАК прийняти компенсацію за Стокгольмський арбітраж газом виглядає сумнівно. Саме повернення грошима цих $2,57 млрд могло б показати, що «Газпром» готовий грати по-новому. Газ з 25% знижкою — це якраз і є той газ, який «Газпром» повинен був продати Україні за спеццінам. Це не знижка, вони просто не хочуть подавати це як виконання рішення суду.

Президент взагалі не має повноважень щось регулювати за «Нафтогаз». Але невігласи під влади цього не розуміють і відчувають себе путіноподібними. А виглядають смішно. Минула влада дотримувалася політики невтручання у справи НАК, і це дало йому шанс діяти професійно і виграти суди. А тепер його зможуть шантажувати.

Нічого принципово нового на переговорах у «нормандському форматі» не прозвучало — там нуль рішень. Цю знижку в 25% Росія пропонувала ще рік тому, Україна на неї не погоджується — має право.

Той момент, що Україна згодна прийняти компенсацію за Стокгольмський арбітраж газом — ці заяви вже теж були, і цей процес і так рухався до врегулювання. У Парижі тільки підтвердили такі наміри. Тобто, Росія пропонує газ дешевше, Україна готова прийняти газ замість грошей — це все правда.

Вони поговорили, це так — можливо, після розмови найближчими днями щось зміниться. Але поки що нічого нового не сталося.