2 червня Президентом України було внесено до Верховної Ради проєкт Закону про запобігання загрозам національній безпеці, пов'язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархів). Одразу ж цей законопроєкт було визначено як невідкладний.
Разом із народними депутатами почали вивчати цей законопроєкт і юристи-практики, ЗМІ, політичні експерти. Їхні думки щодо документа розійшлися. Хтось вважає його нісенітницею, хтось популізмом, а хтось — дійсно корисним та необхідним нормативним актом.
Настав час і нам проаналізувати зміст цього документа та дати свої коментарі стосовно того, яке значення він має та до яких наслідків призведе.
Почнемо з термінології
Автор законопроєкту під поняттям «олігарх» пропонує розуміти особу, яка одночасно відповідає таким ознакам:
1) бере участь у політичному житті;
2) має значний вплив на засоби масової інформації;
3) є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) суб'єкта господарювання, який на день введення в дію цього Закону є суб'єктом природних монополій або займає монопольне (домінуюче) становище на загальнодержавному товарному ринку відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» та протягом одного року поспіль підтримує або посилює це становище;
4) підтверджена вартість активів особи (та осіб, бенефіціаром яких вона є) перевищує один мільйон прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року (тобто понад 2 млрд 270 млн грн).
Під поняттям «участь у політичному житті» розуміється те, що особа:
1) є Президентом України, Головою Верховної Ради України, Першим заступником та заступником Голови Верховної Ради України, народним депутатом України, Прем'єр-міністром України, Першим віце-прем'єр-міністром України, віце-прем'єр-міністром України, міністром, його першим заступником та заступником, керівником іншого центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, Головою Служби безпеки України, Генеральним прокурором, Головою Національного банку України, керівником постійно діючого допоміжного органу, утвореного Президентом України, його першим заступником та заступником, та/або
2) є пов'язаною особою з особами, зазначеними вище, та/або
3) обіймає посаду у керівних органах політичної партії, та/або
4) фінансувала діяльність політичної партії, політичну агітацію або проведення мітингів чи демонстрацій з політичними вимогами.
Під поняттям «значний вплив на ЗМІ» розуміється те, що особа:
1) є бенефіціаром засобу/засобів масової інформації, та/або
2) є контролером засобу/засобів масової інформації, та/або
3) була бенефіціаром або контролером засобу/засобів масової інформації станом на дату набрання чинності цим Законом, однак втратила такий статус до дня введення цього Закону в дію, внаслідок чого бенефіціаром або контролером такого засобу масової інформації стала пов'язана особа або особа, яка не володіє бездоганною діловою репутацією.
Водночас рішення про визнання особи такою, яка має значну економічну або політичну вагу в суспільному житті (олігархом), ухвалюється Радою національної безпеки і оборони України на підставі подання Кабінету Міністрів України, члена Ради національної безпеки та оборони України, Нацбанку України, Служби безпеки України чи Антимонопольного комітету України.
Після прийняття такого рішення та введення його в дію Указом Президента України олігарха буде внесено до відповідного реєстру.
Наслідки включення до реєстру олігархів
Олігархам забороняється:
1) здійснювати внески (прямо або опосередковано через інших осіб) на підтримку політичних партій відповідно до Закону України «Про політичні партії в Україні»;
2) бути покупцем (бенефіціаром покупця) у процесі приватизації об'єктів великої приватизації.
Олігархи зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, встановленому Законом України «Про запобігання корупції».
Декларація про контакти
У разі контакту публічного службовця з олігархом або його представником такий службовець зобов'язаний подати декларацію про контакти.
Під таким контактом розуміється зустріч та розмова (зокрема проведені онлайн) будь-якого змісту.
Декларація про контакти не подається у разі, якщо такий контакт відбувся під час участі публічних службовців одночасно з олігархом або його представником в:
1) офіційних заходах, хід яких висвітлюється в режимі прямої трансляції по радіо, телебаченню або через мережу Інтернет у режимі, доступному для масового приймання;
2) судових засіданнях;
3) офіційних заходах (нарадах), ініційованих органами державної влади, інформація про які (із зазначенням повного переліку учасників та предмета обговорення) розміщена на офіційному вебсайті відповідного органу державної влади.
Водночас порушення обов'язку подання декларації про контакти, передбаченого цією статтею, є підставою для притягнення особи до політичної та (або) дисциплінарної відповідальності.
Одразу виникає запитання, а що саме автор законопроєкту розуміє під терміном «політична відповідальність»?
Замість висновків
Під час аналізу законопроєкту виникає чимало запитань до його автора. Незрозумілим є те, як саме фіксуватиметься контакт із олігархом. Чому контакт із олігархом на офіційному заході не призводить до подачі декларації, а такий самий контакт, наприклад, в органі державної влади — призводить. Чи може вважатися контактом із олігархом привітання з боку самого олігарха.
Крім того, незрозуміло, яку легітимну мету переслідує автор законопроєкту. Адже включення особи до реєстру олігархів навряд чи істотно зможе вплинути на самого олігарха. Останній може здійснювати участь у великій приватизації чи здійснювати внески на підтримку політичних партій і не безпосередньо. Враховуючи зміст законопроєкту, дуже цікаво буде подивитися на висновки Головного науково-експертного управління ВРУ.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
