Пандемія коронавірусу змінила практично все, і портрет покупця житлової нерухомості не є винятком. Під час карантину покупці зрозуміли, що проблемними можуть стати не тільки будівництва, у яких є нюанси з документами, а й ті, що залежать від фінансування покупців.
Зупинення потоку грошей елементарно заморожує процес будівництва, навіть якщо у забудовника від самого початку не було наміру порушувати свої зобов'язання.
Ризиковість зросла, і покупці стали вимогливіше ставитися до вибору об'єктів.
Якщо раніше можна було сподіватися, що якось добудують, якось отримають документи, то зараз з'явилося розуміння того, що позитивний результат є не таким уже ймовірним.
Хоча б через те, що на тлі карантину чиновники стали ще жорсткішими й не йдуть на якісь послаблення, бо побоюються, що їм закидатимуть потурання забудовникам.
Змінився і період ухвалення рішення щодо купівлі квартири – він виріс до пів року. Люди бояться, що будівництво заморозять, а будинок так і не добудують.
За словами експерта, найбільш ходовими стали проєкти на фінішній стадії реалізації (70-80% готовності) – це саме той оптимум, на який найчастіше зараз звертають увагу.
Отже, покупці почали вичікувати, щоб придбати нерухомість. Або ж звертати увагу на пропозиції від супернадійних забудовників. І хоча в Києві таких можна перерахувати на пальцях однієї руки, до них у карантин несли гроші навіть на ранній стадії будівництва.
Якщо раніше квартири з готовим ремонтом були нішевою опцією, притаманною переважно недорогому сегменту житла, то зараз і забудовники, і покупці усе частіше дивляться в бік готових квартир – від наявності оздоблення до меблювання.
Це європейська практика, яка дуже імпонує українцям. По-перше, це дозволяє заощадити на ремонті, бо системний ремонт точно дешевше, ніж самостійний.
По-друге, на карантині робити ремонт не так просто. А тут заплатив гроші, почекав кілька місяців, придбав меблі, в'їхав — і живи.
Окрім того, покупці стали ощадливішими щодо майбутніх витрат. Покупці одразу цікавляться, скільки коштуватимуть комунальні й експлуатаційні платежі. Через це апартаменти стали менш популярними – мало того, що це не житло в юридичному сенсі, найчастіше вони є дорожчими в обслуговуванні.
Ринок житлової нерухомості найкраще адаптувався до карантину. Якщо не враховувати логістичну нерухомість, яка зросла через активізацію інтернет-торгівлі, фактично всю комерційну нерухомість відправили в локдаун.
Торгівлю і готелі просто закрили, офіси нібито працювали, але транспорт не ходив. Тож дістатися до них було проблематично, тому більшість «комірців» працювали з дому.
А ось житлової нерухомості карантин торкнувся меншою мірою – відділи продажу виводили по одній людині або працювали онлайн, а будівництва не припиняли свою роботу – просто всіх забезпечили засобами захисту, провели інструктаж і організували підвезення.
Покупці ж у період карантину могли домовитися про додаткові знижки.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора