Я зараз працюю в британському виданні Tortoise Media та маю сказати, що мої колеги напрочуд добре поінформовані, коли готують матеріали про Україну — вони орієнтуються у політичній ситуації, а мій редактор знає географію чи не краще за мене.
Наскільки західні ЗМІ заглиблені у війну в Україні
Всі провідні американські в британські видання дуже добре поінформовані, і ми бачимо багато інсайдів саме у міжнародників. Вони беруть інтерв’ю в політиків, Валерія Залужного, роблять розслідування. Рівень поінформованості здебільшого високий, але інколи трапляються і прикрі казуси.
Найгірше поінформованими та найбільше упередженими можуть бути ті, хто весь час працював не в Україні. Це не обов’язково має бути Москва, це можуть бути й інші країни. Але треба зазначити, що найбільша роль у викривленні історичної правди належить радянській, і потім російській пропаганді. Тому що після того, як росія силою приєднала після революції ще 14 країн, історія писалася вже, так би мовити, переможцями.
Найбільша роль у викривленні історичної правди належить російській пропаганді.
І тому за кордоном з’явилася спеціальність «совєтологія», яка потім перетворилася на таку собі «русистику». І тому нас, особливо слов’янські народи, сприймали як щось таке біля росії — не росія, але не дуже-то й відмінне від неї.
І от всі ці люди, які зростали та працювали в цій парадигмі, працювали в Москві, а бюро всіх іноземних мовників були за часів союзув Москві , — вони продовжують, свідомо чи ні, інколи слідувати шаблонам роспропаганди про братскіє народи, про «історично російськомовні території».
Як «українська криза» стала «війною росії проти України»
Переважно британські медіа дуже добре поінформовані, але трапляються, звісно, випадки, коли люди не знають історії.
В перші місяці, коли повномасштабна війна тільки почалася, навіть провідні британські та американські видання вживали фразу «українська криза» чи «український конфлікт».
Я дуже добре пам’ятаю, як я пішла у Facebook під пост одного з цих видань, де був пост з заголовком Ukraine crisis та написала, що this is not Ukraine crisis, this is russian war, і потім на на мене була атака ботів (чомусь, переважно, з Нігерії).
Навіть провідні західні ЗМІ спочатку називали війну в Україні «українською кризою» чи «українським конфліктом».
Які я бачу етапи? Перший — всі розгублені, шоковані, ще нема розуміння, що ця війна надовго, та й саме слово війна використовувалося максимум відсотках у 30%. Була «українська криза», «конфлікт в Україні», просто війна — якась абстрактна, і тільки потім з’явилося «російське вторгнення» і «війна росії проти України».
І це провокувало відповідне сприйняття у світі. Наприклад, у Лондоні в магазині висів плакат, що, мовляв, «через кризу в Україні немає соняшникової олії». І мене це дуже зачепило — бо це ж не Україна в цьому винна, і це — не криза, це — війна.
З часом слова «війна» в матеріалах західних медіа стало однозначно більше, ніж «кризи» та «конфлікту».
Але вони все ще є.
Як британські ЗМІ висвітлюють війну в Україні
Що я хочу відзначити у висвітленні цієї війни — дуже багато репортажів з фронту. Взагалі, ця війна дуже широко висвітлюється. Родина, в якій я жила в Лондоні, коли ми тільки сюди приїхали, передплачувала The Times, і кожен день там було величезне фото на першій шпальті, яке стосувалося війни. Так було десь до червня-липня.
А потім війна в Україні почала потроху посуватися, посуватися іншими темами… У Великій Британії на перші шпальти вийшов скандал із Борисом Джонсоном. Треба розуміти, що ми зі своєю війною конкуруємо за увагу західної аудиторії з усіма проблемами світу. Вона не зникла, але і не завжди попереду.
Втім, коли Українська армія звільнила велику частину Харківщини, війна знову повернулася на перші шпальти. Що цікаво, спочатку переважали репортажі, що, безумовно, закономірно. Але потім почало з’являтися все більше аналітики, і дуже, дуже якісної. І зараз я бачу, що переважає аналітика, прогнози.
Як війна перейшла в повільну стадію, так і журналістика перейшла зі швидких репортажів на «слоу контент» — інтерв’ю. аналіз, прогноз. Але як тільки стається щось значуще— на перший план повертаються новини і репортажу. Наприклад, зараз випуски новин ВВС починаються з прямих включень з тих місць, де російські ракети пошкодили житлові будинки.
Які помилки роблять іноземні медіа, коли пишуть про Україну
В англомовній пресі мені здебільшого трапляються абсолютно адекватні приклади висвітлення. Як правило, більшість журналістів, які пишуть про війну, не перший рік працюють в Україні, і знають багато про цю війну. Однак, не всі. Основна помилка західних журналістів — поширення російських наративів, свідомо чи несвідомо.
Це ж тільки зараз світ відкриває для себе Україну через лекції Плохія чи Снайдера. А до того Україна була для світу чимось «близько до росії». Тому ці помилки переважно від звичайного незнання, а що ж таке Україна.
Що з цим робити? Розповідати українську історію на громадських засадах. Просто треба системно деконструювати міфи історичної пропаганди, про оці «історічєскі русскоязічниє регіони». Нам треба розбивати ті міфи, на яких тримається російська адженда.
Треба розбивати міфи, на яких тримається росіська адженда та пропаганда.
Треба привласнювати нашу історію, культуру, мистецтво. за 30 років зробили недостатньо, щоб розповісти світові свою історію, і це треба надолужити.
Як оцінити відображення війни в Україні у світі
Немає однорідного сприйняття, бо світ дуже різноманітний. Немає навіть єдиного поняття «колективного Заходу», бо є, наприклад, інформаційне поле Британії. а є — Франції, Італії чи Німеччини. Ще важливо розділяти позицію штатних працівників та колумністів. Коли, наприклад, в NYT хтось публікує колонку про «домовлятися» та «досить воювати», це далеко не обов’язково збігається з загальною політикою цього ЗМІ. Але це місце для полеміки, і потім в цьому самому чи іншому виданні можна побачити реакцію у відповідь на попередню публікацію.
Нам потрібно більше уваги приділяти ЗМІ Латинської Америки, Африки та Азії, Арабського світу. Не можна замикатися тільки на тому, як висвітлюється війна у ЗМІ США та Великої Британії. Якщо французи вважають, що в нас тут ультраправі, — хоча в них там чи не лідируюча партія ультраправа, — значить, ми недопрацювали з інформуванням.
Загалом ясно, що після 10 місяців майже в усіх є «медійна втома» від цієї війни, і це повністю зрозуміло з точки зору законів людської уваги— ми теж не стежили за усіма війнами у світі так, наче вони наші. Але, повторюся. за війною росії проти України всі дуже пильно стежать, і всі значущі події — будь то протистояння на фронті чи атаки росії на мирне населення — завжди потрапляють в breaking news, а потім за новинами іде аналітика.
Яка роль журналістів та журналістики у цій війні
Роль журналістів дуже, нереально важлива! Війна в Україні відбувається всюди. Фронт пролягає там. де він пролягає, але ж є атаки проти цивільної інфраструктури, мирного населення. Вся Україна страждає. Наслідки цієї війни для України та світу дуже важливі.
Світ побачив, наскільки Україна важлива для багатьох світових процесів, подивіться хоча б на тему продовольства. Так от, історію пишуть журналісти.
Адже, коли ми захочемо дізнатися щось про цю війну через роки — ми будемо гуглити та знаходити новини, аналітику, live pages.
Світ побачив, наскільки Україна важлива для багатьох світових процесів.
Перша роль журналістів — просто адекватно фіксувати, висвітлювати, що відбувається.
Для нас по відношенню до міжнародних журналістів дуже важливо пояснювати та розбивати ці російські наративи, складені ще радянським союзом — про рускоязичноє населєніє, «народ Донбаса» і т.д.
Що повинні робити журналісти на війні
На мій погляд, що мають робити журналісти, висвітлюючи війну росії проти України :
- чесне інформування, насамперед у новинах;
- розбиття кремлівських наративів (чому ніхто не задається питанням, чому міста Південного СходуУкраїни розмовляють російською, а от регіони ці водночас — україномовні?);
- якісна аналітика і експертиза
Наші журналісти роблять неоціненну роботу, просто неоціненну, попри те, що умови для цього є особливо важкими.
Кажуть, що ти не можеш бути об’єктивним, коли мова йде про твою країну.Але ж, коли ти їдеш на місце якоїсь події робити репортаж, — твоя об’єктивність в тому, щоб описати, що ти бачиш! А бачити це на власні очі та не пропускати через себе… Навряд чи це можливо. Щиро бажаю нам всім ще й вчасно розпізнати в себе стан, коли ти вже все, емоційно більше не вивозиш…
Якщо вертатися до міжнародних медіа, де стали переважати аналітика та прогнози — мені цього якраз трохи не вистачає в Україні. Особливо, аби це було базовано на валідних експертах. Бо справжні, найякісніші експерти — то люди, що сидять в дослідницьких інститутах, think tanks, і вивчають постійно дані, а не просто ходять по ефірах і кажуть «на мою думку, станеться те і те».
Тому я б побажала колегам насамперед підіймати рівень експертів. Це підняло б і рівень аналітики, і рівень довіри аудиторії.
Бо в нас поняття експерта інколи зводиться до «передбачте нам, будь-ласка, наше майбутнє». А воно не передбачається. Але ще раз маю сказати, що українські репортери зі своєю задачею справляються просто на 250%, і я знімаю перед ними капелюха.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
