Державне регулювання цін — будь то регулювання вартості газу, електрики, палива чи харчових продуктів — заганяє продавців у жорсткі рамки й не дає можливості розвиватися ринку. Так сталося й із ринком газу. На жаль, але це факт, який можна констатувати за підсумками опалювального сезону.
Ринок газу був вільним лише 6 місяців — із серпня 2020 року, коли кожен продавець газу визначав ціну на свій товар самостійно. Не встигнувши розвинутися, він потрапив у лещата регуляції. Спочатку це була вимога Кабміну — продавати газ за встановленою урядом ціною прямо посеред опалювального сезону. Потім — вимога до всіх постачальників газу визначити свій річний тариф і зафіксувати ціну для кінцевого споживача на рік уже в травні без можливості її змінити. Для багатьох постачальників газу такі вимоги перетворилися або мають великий шанс перетворитися на ситуацію «за що купив, за те і продав».
Держава переклала на плечі постачальників газу функцію субсидування населення. На початку зими замість того, щоб субсидувати ту частину населення, яка не може оплачувати газ самостійно, держава змусила бізнес продавати газ за ціною, що не перевищує встановлену. На той момент ціна на європейських біржах не давала змоги формувати настільки низьку ціну в Україні, як того вимагав уряд. Як наслідок — багато постачальників газу зазнали збитків.
Приблизно такий самий ефект матиме річний тариф, який за вказівкою Кабміну потрібно було оприлюднити вже в травні. Наразі всі українські постачальники газу отримали бонус від держави — можливість купувати газ на рік у «Нафтогазі» за фіксованою ціною. Цей підхід можна назвати «стабільна ціна закупівлі — стабільна ціна річного тарифу».
Але більшість постачальників, щоб утримати своїх клієнтів, визначили таку вартість річного тарифу, що не зможуть вийти в прибуток, — кінцева ціна практично дорівнює закупівельній. Їхня стратегія розрахована на можливість посеред сезону знайти на європейських хабах газ дешевший за український.
Але світові тренди свідчать про протилежне — газ лише дорожчатиме (за останні пів року газ зріс у закупівельній ціні на 30 — 40%, і немає передумов, що ситуація зміниться). Тобто такі компанії підуть у мінус, не маючи можливості збільшити ціну в рамках річного тарифу задля того, щоб не зазнати значних збитків.
Висновок — продавці газу здебільшого й надалі субсидуватимуть населення в рамках річного тарифу, а продавці газу, які поставили ціну продажу вище за закупівельну, не отримають нових клієнтів.
Також варто зазначити, що істотне зниження ціни в річному тарифі змогли собі дозволити лише великі гравці, які мають міцний фінансовий ресурс, але не молоді компанії, що тільки розпочали роботу на ринку й не мають можливості поставити ціну, яка дорівнює закупівельній.
За законами ринку продавець має сам визначати, які продукти йому пропонувати споживачеві й коли: чи буде це щомісячний, квартальний або річний тариф, встановлювати його на початку року чи опалювального сезону — ці рішення мають залишатися за продавцем, а не диктуватися згори. У такий спосіб продавець має можливість підлаштовуватися під ринок і формувати свою ціну й такі умови для покупця, які допоможуть його утримати та залучити нових клієнтів. Наразі продавці газу позбавлені такої можливості, хоча в них і з'явилися преференції купувати газ в Україні за стабільною ціною, що є очевидним плюсом. Але надавши можливість в одному, нас позбавили можливостей в іншому.
Після регулювання ринку приріст нових клієнтів упав у 10 разів. Шість місяців відкритого ринку газу дали фору новим молодим постачальникам, які почали продавати газ населенню вперше. Спрощена система зміни постачальника, вільна ринкова ціна — усе це призвело до стрімкого зростання клієнтських баз у нових постачальників. Клієнти, які були незадоволені послугами та цінами своїх поточних постачальників, могли з легкістю перейти на обслуговування до іншої компанії.
Молоді продавці газу, одним із яких є й MegaWatt, у той період зросли за клієнтською базою в тисячі разів, почавши з нуля. Але це зростання різко припинилося, щойно держава встановила фіксовану ціну на газ і в усіх з'явився один цінник. У клієнта зникла мотивація переходити до іншого постачальника, адже ціна скрізь однакова, а витрачати свій час на зміну постачальника заради кращого обслуговування готові не всі.
На жаль, в українського споживача газу ще немає розуміння того, що означає кращий сервіс, і в разі зміни постачальника він орієнтується лише на ціну. Річні тарифи теж «прив'язують» клієнтів до своїх постачальників щонайменше на рік, а це означає, що приріст нових клієнтів у молодих компаній-продавців у найближчі 12 місяців практично дорівнюватиме нулю.
Ринку газу для його розвитку потрібна свобода. У кожного продавця має бути можливість встановлювати свою ціну на газ, пропонувати свої продукти, які допоможуть йому конкурувати, у той проміжок часу, який є для нього зручним.
Такі умови сприятимуть розвитку молодих і появі нових гравців, без яких вільний ринок не є можливим. Зараз маємо ситуацію, коли в усіх однакова закупівельна ціна, однакова або практично однакова ціна продажу — таку діяльність важко назвати повноцінним бізнесом. Якщо так триватиме й далі, ринок не зможе правильно розвиватися, бо на такому ринку здорова конкуренція неможлива.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
