Дуже цікаві події відбуваються в російській економіці. Роздувши видатки на армію в держбюджеті наступного року, Кремль тепер у пришвидшеному темпі шукає можливостей профінансувати цей бюджет. Профінансувати бодай чимось.
Найпершою ідеєю Кремля була емісія рубля — в тих обсягах, аби перекрити всі бюджетні видатки, включаючи армію та соціальні виплати у рік, коли Владіміру Путіну належить оформити собі ще один президентський термін.
16 листопада у держдумі рф виступила Ельвіра Набіулліна, очільниця центробанку. На запитання, чи є можливості для монетарної підтримки бюджету, вона відповіла, що не може друкувати валюту у великих обсягах з огляду на і без того девальвований рубль та високу інфляцію. Якби реальна російська економіка стрімко зростала — то до емісії можна було би вдатися. Однак стрімкого зростання немає, навіть за рахунок підвищених обсягів роботи «Рособоронпрому» та окремих спроб регіональних адміністрацій десь щось будувати, десь щось ремонтувати.
Кремлівський фінансовий апетит зростає
За день до цього, 15 листопада, Путін особисто приймав російських олігархів на своїй дачі в Ново-Огарьово. Зазвичай на цю дачу мають право приїздити до Путіна в гості лише силовики і найближче коло, а тут він відкрив двері олігархам. Довелося. Символічною мовою путінських жестів це означає, що він розраховує на підтримку — політичну та економічну. Зібралося близько 80 представників російського корпоративного сектору. Путін повів мову про необхідність підвищити податки, щоб фінансувати війну проти України, медицину та пенсії. Ясно ж, коли центробанк не може надрукувати потрібну кількість рублів — залишаються податки.
Навряд чи олігархи можуть відмовити Путіну, бо він відмову просто не сприйме за відповідь. Він може і без того забрати те, що йому подобається. Нещодавня націоналізація російських броварень данської компанії Carlsberg, котра володіє популярним пивним брендом «Балтика», дуже добре це показує. Ще й керівники російського бізнесу Carlsberg були заарештовані.
Втім, голова Російського союзу підприємців і промисловців Алєксандр Шохін заявив Путіну, що бізнес не проти сплачувати більш високі податки, однак якщо йдеться про податок на прибуток, а от інвестиційні відрахування повинні враховуватися як податковий кредит від держави. Це — дуже наївно з боку Шохіна. Він хотів лишити російським олігархам шанс бодай щось сховати у «тумбочку» від господаря Кремля, записавши це у звітності в рядочок «капітальні інвестиції», а прибуток показувати той, з якого не шкода заплатити податки.
Кремль — досить хитрий у своїй фінансовій політиці, він точно не купиться на такий наївний аргумент олігархів. Коротше кажучи, російський корпоративний сектор готується до року податкових перевірок, коли фіскальні агенти Кремля будуть щодня приходити і просто відбирати кошти, необхідні для фінансування бюджету. Якщо треба — з бійцями спецпідрозділу «Альфа», з арештами та посадками за сценарієм Михайла Ходорковського та його нафтової компанії «Юкос» у 2003 році.
Податки і кредити як прелюдія націоналізації
Путін же де-факто почав підготовку російського бізнесу до подальших актів націоналізації. Борги за податками в межах російського законодавства — цілком легальна причина націоналізувати чийсь бізнес. Путін саме тому і веде мову про підвищення податків — для нього цілком очевидно, що аніж чекати податкових надходжень для потреб армії та його пенсійних обіцянок, легше просто відібрати ці компанії у власність Кремля і брати з них стільки грошей, скільки тобі потрібно.
Тому, схоже, в росії скоро не лишиться великого приватного бізнесу у фактичному розумінні — найбільші компанії можуть поступово перейти у державну власність. Можливо, комусь і дозволять лишитися в приватній власності, але на якихось особливих умовах, про які треба буде домовлятися безпосередньо з Путіним. Політично Путіну значно легше мати справу з державними компаніями — вони не скиглять про дефіцит робочої сили у зв'язку з мобілізацією, а їхні працівники — це завжди надійний пропутінський електорат. Та й націоналізовані компанії, якщо вони працюють у виробничому секторі, завжди можна включити у виробничий цикл «Рособоронпрому» та систему постачань міністерства оборони рф — «матеріально-технічне забезпечення», мовою документів.
Набіулліна зробила все, що могла, аби замилити очі всім, кого це стосується, про реальний стан російської економіки. У своєму виступі в держдумі вона говорила і про зростання зарплат, і про збільшення обсягів кредитування в 2023 році на 20%, і навіть про попит на іпотеку. Але: «зростання зарплат» та «збільшення обсягів кредитування» — то просто наслідок девальвації рубля. У фінансові плани заносився один курс рубля, за фактом банки і компанії мають інший курс, тому всім здається, що наче як у російській економіці стало більше грошей.
Іпотеку ж нав'язують військовослужбовцям-контрактникам — і за рахунок цього зростають номінальні цифри, при тому, що через інфляцію обсяги іпотеки дійсно зростають. А у Путіна на цей рахунок — своя диктаторська математика: от ми вам видали, шановні олігархи, через банківську систему на 20% кредитів більше —тепер повертайте. І через сплату за цими кредитами, і через податки. Мовляв, батьківщина чекає — ви їй винні.
Путіну винні всі
Ось тепер дійсно починається в росії епоха справжнього обличчя путіноміки. Весь російський бізнес тепер винен Путіну шалені гроші, бо він веде «вкрай успішну спеціальну воєнну операцію», досягає для країни «нових геополітичних висот», а це коштує грошей. Втративши доступ до західних ринків капіталу, російські олігархи тепер не мають до кого звертатися, крім до російських банків — а банківською системою керують центробанк і Кремль. Якщо ти не хочеш, щоб тебе визнали банкрутом, ти маєш грати за їхніми правилами.
Готуючи для себе черговий президентський термін, Путін вже підминає під себе не лише весь політичний спектр, силовий блок, медійний сектор, але й залишки приватної власності. Війна проти України для нього — це хороший привід нарешті позабирати у олігархів те, що дуже давно хотілося забрати. От, забрала ж Україна у Міхаїла Фрідмана його «Альфа Банк» — то чому Путін не може це зробити? Він теж цілком за націоналізацію та керівну роль Кремля в роботі корпоративного сектору. Якщо раніше російський бізнес був зав'язаний на західні біржі, західні контракти і принаймні зовні мав виглядати цивілізовано — мати, наприклад, наглядову раду та міжнародну фінансову звітність англійською мовою, — то зараз це вже минуле. Зараз головне податки в кремлівську касу.
Хто з російських олігархів не зуміє сховатися за кордоном — муситиме перечитувати поради від Ходорковського про те, як виживати у тюрмі. Адвокати не допоможуть, бо і їх звинуватять. Медіа не допоможуть, бо вони вже давно мовчать. Силовики, бюрократія — цілковито на стороні Путіна. Апеляційної інстанції в росії просто не існує, ніякої. А тому Путін безапеляційно відбиратиме капітал та активи, щоб йому самому спокійніше спалося. Не факт, що російська економіка ще бодай колись виглядатиме так, як хоча би в 2021 році, а тоді вже було багато кризових явищ. Бідність стане в росії модною. От вам і ціна війни.
Читайте також
Цифрова безпека вимагає співпраці на всіх рівнях: Підсумки InfoSec Ukraine 2025 у Києві
