Навіть за президентства Дональда Трампа «хижаки» у правоохоронних органах не можуть змусити себе припинити тиснути на легальний бізнес. І це попри те, що своїми діями вони роблять величезний пропагандистський подарунок як скептикам щодо України всередині адміністрації Трампа, так і російським пропагандистам. У продовження до мого звіту для HURI минулого року я ставлю запитання: чому правоохоронці й далі переслідують легальний бізнес, навіть коли у Вашингтоні вже давно блимають червоні сигнали щодо того, яку загрозу такі дії становлять для фундаментальних інтересів безпеки Києва?
Минулого року я підготував доповідь для Українського наукового інституту Гарвардського університету (HURI), присвячену державному тиску: «Державне хижацтво: визнання та протидія як національній загрозі». У ній я стверджував, що переслідування українських та іноземних бізнесів з боку правоохоронних органів, яке після Революції Гідності було частково приборкане, із початком повномасштабного вторгнення Росії повернулося з новою силою.
Війна з Росією неминуче ослабила здатність Верховної Ради, ЗМІ та громадських організацій контролювати дії правоохоронців. Умови воєнного стану, зосередженість суспільства та інституцій на нагальних завданнях оборони створили сприятливі умови для того, щоб корумповані представники силових структур повернулися до старих практик.
У своїй доповіді я навів низку прикладів з різних секторів економіки — від компанії MacPaw, що забезпечує підтримку програмного забезпечення Apple, до медичної лабораторії Synevo, металургійного підприємства Ferrexpo, виробника медичних товарів Kyivhuma та інших. Усі ці компанії стали жертвами неправомірних, незаконних рейдерських атак з боку представників держави, які діяли з корисливих мотивів.
Масштаби тиску на легальний бізнес сягнули такого рівня, що група підприємців створила громадську ініціативу Маніфест 42 (стаття 42 Конституції України гарантує право на підприємницьку діяльність). Організація прагне захистити право бізнесу працювати без загрози несправедливих перевірок, рейдів і пограбувань з боку так званих «правоохоронців».
Втім, запуск Маніфесту 42 сам став причиною нової хвилі тиску: ключових учасників ініціативи було заарештовано в межах справ, відомих як «Мазепагейт» та «Скандал Рів'єра Вілледж».
Важко збагнути — як усередині України, так і за її межами — тверезість мислення найвищих посадовців держави, які дозволяють поширення державного тиску на бізнес по всій економіці. Україна веде екзистенційну війну за виживання проти Москви. Для перемоги їй потрібна кожна крапля податкових надходжень. Навіщо ж підривати роботу легального бізнесу? Адже саме бізнес має займатися тим, що вміє найкраще: працювати, створювати робочі місця і — найголовніше — генерувати прибуток, а отже, і податки, необхідні для фінансування війни.
Більше того, держава має демонструвати західним союзникам, що робить усе можливе для мобілізації власних ресурсів, особливо зважаючи на те, що вони покривають половину бюджету, необхідного для функціонування держави. А водночас — кожен такий випадок державного тиску стає козирем у руках російської пропаганди, яка намагається підірвати підтримку Заходу.
Усе це було актуальним у 2024 році. У 2025-му — ще більше. Тепер, коли президент Дональд Трамп знову в Овальному кабінеті, а окремі кола в його адміністрації відверто шукають приводи, щоб згорнути допомогу Україні й чутливі до російської дезінформації, дозволяти корумпованим правоохоронцям і надалі діяти безкарно — надзвичайно небезпечно. І все ж, українська правоохоронна машина й далі розганяється — не для боротьби з ворогом, а для атак на легальний бізнес.
Cправа Ferrexpo: скандальна націоналізація
Візьмімо один із випадків, які я розглядав у 2024 році — Ferrexpo. Компанія з 2007 року котирується на Лондонській фондовій біржі. Серед її інституційних інвесторів — BlackRock, Schroders, Wellington і Норвезький суверенний фонд. Це один із великих генераторів доходів: у останній довоєнний рік компанія отримала $2,5 мільярда виручки.
Однак понад 50% акцій Ferrexpo належить інституційним інвесторам, а 49,3% — Костянтину Жеваго. І це стало проблемою для інших акціонерів компанії. Причина в тому, що пан Жеваго, за твердженням українських прокурорів, вивів кошти та довів до банкрутства банк «Фінанси та кредит», яким він володів, але який не мав жодного стосунку до Ferrexpo.
Українська влада ініціювала червоне повідомлення Інтерполу, і Жеваго було заарештовано у Франції. Проте, після низки судових процесів, що дійшли до Касаційного суду Франції (Cour de Cassation), запит на екстрадицію було відхилено. Французький суд фактично визнав, що Україна не може надати базових гарантій захисту прав обвинуваченого.
Паралельно з екстрадиційною справою українські прокурори подали близько десяти цивільних і кримінальних позовів проти Ferrexpo та її працівників. Йшлося про спроби ув’язнити топменеджерів, вимоги компенсацій на суму $4,3 мільярда (що суттєво перевищує річну виручку компанії), блокування рахунків, арешт акцій дочірніх компаній та навіть вагонів.
Однак, як уже зазначалося, між справою Жеваго та Ferrexpo немає жодного юридичного зв’язку. Ferrexpo — це компанія, що котирується на Лондонській біржі, з більшістю іноземних акціонерів. Якщо держава вважає, що має законне право на частку Жеваго в компанії, вона може ініціювати відповідну процедуру щодо його пакета акцій. Але цього зроблено не було.
Війна проти інвесторів Ferrexpo не припинилася навіть після обрання Дональда Трампа президентом США. На початку березня Державне бюро розслідувань (ДБР) повідомило, що Печерський районний суд ухвалив рішення про передачу 49,5% корпоративних прав Ferrexpo Poltava Mining (що належать Ferrexpo Group), а також корпоративних прав в інших, не названих компаніях (ймовірно, йдеться ще про 16 юросіб, не пов’язаних із Ferrexpo*) до Агентства з розшуку та менеджменту активів (АРМА).
Ferrexpo не була повідомлена про судовий розгляд і не бачила рішення про передачу прав. Ба більше, згідно з Конституцією України та чинним законодавством, будь-яка спроба експропріації корпоративних прав у Ferrexpo Poltava Mining є незаконною. До того ж Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає, що АРМА може здійснювати управління активами лише з метою збереження речових доказів — і ця норма не надає їй повноважень управляти корпоративними правами українських компаній.
Найбільше здивування викликає той факт, що якщо прокурори дійсно вважають, що держава має законне право на ці акції, то чому вони не ініціюють відповідний юридичний процес? Замість дотримання законної процедури корпоративні права намагаються передати державному органу, який взагалі не має права ними володіти.
Мабуть, найбільш тривожним ударом по Ferrexpo з точки зору перспективи вступу до ЄС є остання відмова у відшкодуванні ПДВ. Ferrexpo належить відшкодування ПДВ на суму $12,5 мільйона. Податкові органи заявили, що відмова у вимозі ПДВ пов'язана з персональними санкціями, накладеними на пана Жеваго. Знову ж таки, як зазначалося вище, пан Жеваго є великим, але міноритарним акціонером компанії, що котується на Лондонській фондовій біржі. Якщо держава хоче забрати його частку в Ferrexpo, вона повинна подати законну позовну заяву до суду. Не можна використовувати персональні санкції або особисті образи щодо пана Жеваго, щоб відмовити у відшкодуванні ПДВ.
Це також ставить перед Україною серйозне питання європейського масштабу як кандидата на вступ до ЄС. Податок на додану вартість — це в основному європейський податок, визначений у Основній директиві з ПДВ 2006 року. Країни-кандидати повинні продемонструвати, що їхнє управління системою ПДВ повністю відповідає стандартам ЄС і положенням директив з ПДВ після їхніх змін. Маніпулювання правилами ПДВ підриває здатність України виконати вимоги для вступу до ЄС.
Проте найбільш небезпечним аспектом цієї ситуації є можливість того, що справи, подібні до Ferrexpo, можуть бути використані антиукраїнськими силами у Вашингтоні та російською пропагандою для підриву України. Це додається до підриву податкових надходжень, змушуючи європейців сумніватися в їхній фінансовій підтримці України та її реальному прагненні стати членом ЄС. Вулиця Банкова має нарешті припинити ці хижацькі ігри раз і назавжди.
Читайте також
Як говорити з підлітками, щоб вони почули: як завоювати увагу покоління Z і альфа
Фонд Андрія Матюхи та Good Donations: у «Охматдиті» впровадили систему Thompson
Постачальники Міноборони під прицілом: як уникнути кримінального переслідування
