Як я вже не раз говорив, українські міста розвиваються повільно. Я маю на увазі саме якісний розвиток, а не хаотичний, як відбувається зараз.
Це при тому, що ще у вересні минулого року в Україні почали діяти нові державні будівельні норми (ДБН) по плануванню і забудові територій з безліччю кардинальних змін.
У цих нормах введені дуже принципові речі:
- Лінії обмеження забудови – приміром, «блакитні» лінії — це обмеження по висотності будівництва і силуету, «зелені» лінії — обмеження зелених зон населених пунктів від можливого будівництва;
- Щільність забудови – чітко регламентована, без можливості безконтрольного її збільшення;
- Співвідношення соцінфраструктури та житлової забудови – як приклад, розрахункова кількість місць в школах на 1 тис. жителів має становити 135, в дитячих садах – 38. Тобто, при будівництві нового об'єкта обов'язково має враховуватися наявність такої кількості вільних місць в існуючих школах і дитсадках. Якщо ж їх немає, то вони повинні бути забезпечені при новому житловому будівництві.
І багато інших принципових і абсолютно нових змін для нашого будівництва, які вводилися з єдиною метою – гармонійний розвиток територій та створення безпечних і комфортних умов для проживання людей.
Нові та старі норми відрізняються кардинально, багато в чому обмежуючи можливість безконтрольного будівництва. Тому і йдуть деякі обурення з приводу прийняття цього ДБН, судові позови і так далі.
Підкреслюю, що багато норм цього ДБН повинні обов'язково відображатися у генеральних планах населених пунктів, саме тоді вони почнуть працювати. Однак жодне місто все ще не відновило у відповідності з ними свої генплани.
Ви резонно запитаєте: Чому?
Аж ніяк не тому що, як заявляють деякі, цей ДБН не набув чинності через судів (для довідки: він набув чинності і діє).
Однією з головних проблем розвитку українських міст є недостатня прогнозованість містобудівних процесів.
І містобудівна документація є інструментом регулювання планування та забудови територій. Саме вона містить алгоритм прогнозованого розвитку територій і населених пунктів.
Основним видом такої документації на місцевому рівні, є його генеральний план. Він призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Але генплан не є абсолютно самодостатнім документом. На його основі розробляються план зонування території (зонінг) та детальні плани територій. І якість проектних рішень цих видів містобудівної документації базується на актуальності положень генерального плану.
При цьому проблема застарілості проектних рішень наявних генеральних планів існує майже у всіх населених пунктах, у тому числі і в столиці.
Забезпечення актуальною містобудівною документацією 100% території і населених пунктів України є пріоритетним завданням Мінрегіону, місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування. В ідеалі нам потрібен якісний генплан, детальний план забудови і зонінг для кожного міста України, де кожна територія буде чітко визначена цільовим призначенням, висотністю, щільністю забудови та іншими параметрами.
При цьому, на жаль, більшості місцевих чиновників «зручно» приймати рішення про забудову в ручному режимі, і міністерство не може на них впливати, вони не підкоряються Мінрегіону, який за законом може регулювати їх роботу тільки нормами і правилами, що ми і робимо.
Але, чи виконують вони їх? Це як раз і є найбільше питання, яке необхідно вирішити. До того ж, у рамках децентралізації ми делегували на місця безліч повноважень та фінансування — податки і доходи залишаються в регіонах для їх подальшого розвитку. Так, місцеві бюджети за останні 4 роки реформи децентралізації зросли у 5-6 разів – на сьогодні це вже близько 300 млрд гривень. Тобто на місцях є колосальні ресурси, можливості і повноваження для розвитку.
І при всьому цьому поки ми не бачимо результатів щодо оновлення генпланів з урахуванням нових норм!
Новий ДБН діє з 1 вересня минулого року. І я вважаю, що міста можуть до кінця 2020 року оновити свої генеральні плани і внести ці важливі зміни. Якщо ж цього не буде зроблено, то моя думка, що необхідно з того моменту ввести мораторій на нову забудову – тобто місцеві чиновники не повинні мати право видавати містобудівні умови на нове будівництво (крім будівництва соціальних об'єктів – наприклад, шкіл, дитячих садків, лікарень). Зробити це можна буде, але тільки через вищу інстанцію. Приміром, у Києві – через Кабмін. Впевнений, що це підсилить місцеві влади задуматися і почати працювати в напрямку оновлення своїх генеральних планів.
Тобто, таким чином ми хочемо стимулювати їх до прискорення цих дій. І я впевнений – у нас вийде.