Головна новина енергетичної галузі за останні дні – майбутній поділ Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища. Конкурс на посаду нового міністра енергетики ще триває.
А новим міністром екології називають чинного заступника нинішнього міністра Олексія Оржеля та бізнес-партнера засновників Індустріального союзу Донбасу (ІСД) — Романа Абрамовського. Сам Абрамовський — співвласник великого бізнесу «зеленої енергетики». І, судячи з усього, має намір, використовуючи свій вплив, просувати цей бізнес на новій посаді.
Як стверджує сам Абрамовський, його місія – «розвиток зеленої енергетики».
Як показують звіти «Вітряних парків України» (ВПУ), така благородна мета добре дотується українським бюджетом і приносить надвисоку прибутковість Індустріальному союзу Донбасу, 50+% якого належать російським акціонерам.
Фактично ми приходимо до того, що росіяни побудували в Україні найбільшу енергетичну імперію на дотаціях з бюджету. А один із її творців – Роман Абрамовський – може стати зараз міністром екології в новому уряді.
- Читайте також: Бізнес-акваріум: хто увійде в новий Кабмін
Передісторія, 2005-2015: робота у ВАТ «Укрстальконструкція», перехід у дзеркальну компанію «Ріола-Модуль ЛТД» і захист будівельного бізнесу Сергія Тарути у Державній архітектурно-будівельній інспекції (ДАБІ).
Сьогодні ДАБІ впевнено закріпилася у топ-3 корупційних відомств уряду. Тому кожен великий забудовник намагається отримати бодай мінімальний вплив на будівельного регулятора. Не став винятком і холдинг Сергія Тарути «Ріола-Модуль ЛТД», номінально керований двома вихідцями з «Укрстальконструкції» – Романом Абрамовським (топменеджер у 2005-2012) і Володимиром Духовичем.
Компанію-дзеркало добре відомої на ринку «Укрстальконструкції» – «Ріолу Модуль ЛТД» зі статутним капіталом у розмірі 375 грн – Сергій Тарута використовує переважно для того, щоб перенаправляти замовлення з орбіти Індустріального союзу Донбасу, де він є лише міноритарним акціонером, під одноосібний контроль.
Зверніть увагу, що Тарута відсутній у списку бенефіціарів «Ріоли», але послужний список компанії чітко вказує на те, хто її кінцевий вигодонабувач: Алчевський меткомбінат, меткомбінат «Азовсталь», десяток шкіл і лікарень в Краматорську, Слов'янську та Донецьку, зерновий термінал у маріупольському порту, Охматдит, Палац спорту в Житомирі (для колеги по «Батьківщині» – Г. Зубка).
Забезпеченням проходження всієї будівельної документації через ДАБІ та введенням об'єктів в експлуатацію повинен був займатися раніше перший заступник директора «Ріоли» Роман Абрамовський, якого акціонери ІСД пролобіювали в 2015 році на заступника міністра Регіонального розвитку та будівництва. Однак досвіду для збереження такої держпосади у Абрамовського було недостатньо.
Серія скандалів, труднощі із захистом своєї позиції в публічній площині та тісні зв'язки з російським бізнесом змусили Абрамовського скласти повноваження і повернутися в «Ріолу» вже через 7 місяців.
Водночас Абрамовський і його керівник Тарута можуть пишатися своєю прозорливістю та вмінням досягати довгострокових перемог. У 2014-му, коли відновлювані джерела енергії (ВДЕ) та зелений тариф тільки почали набувати сьогоднішніх рис, Абрамовський вже здійснив у ДАБІ величезну роботу щодо спрощення умов для ВДЕ. Починаючи з визначення сонячних енергостанцій та інших джерел генерації зеленої енергії в першу групу будівельних ризиків СС1 (яка не вимагає жодних дозвільних документів на будівництво) до системи дотацій виробникам альтернативної тепло/електроенергії та тиску на операторів систем розподілу.
- Читайте також: Бізнес-акваріум: можливі зміни в ОП і в списку найбагатших
Фактично Абрамовський належить до вузького кола людей, які створили одну з найбільш елегантних схем викачування бюджетних коштів на «енергонезалежність» через розвиток альтернативної енергетики та найвищий в Європі зелений тариф.
Все це Абрамовський пояснював як складову політики енергетичної безпеки, за яку кожен споживач електроенергії платить 10% тарифу, а державні компанії (як-от «Енергоатом») недоотримують десятки мільярдів гривень.
Як розповіли в Міненерго, через 4 роки акціонери Індустріального союзу Донбасу вирішили повернути свого агента впливу Романа Абрамовського до центру прийняття рішень – до нового Міністерства енергетики та захисту навколишнього середовища.
Кадрова ротація обумовлена зростаючим дефіцитом коштів у «Укренерго» для виплат за зеленим тарифом, особливо оптовим виробникам. Для того щоб зобразити масштаб проблеми, досить лише двох цифр: у 2019 році ВДЕ обійшлися бюджету України у 27 млрд грн, у 2020-му ця цифра зросте вже до 48 млрд грн.
В Україні середній тариф для зеленої генерації становить близько 15 євроцентів, у Німеччині – лише 4,7 євроцента. Водночас кількість операторів ринку, які концентрують 90% компенсації тарифів, коливається в межах 8-10 одиниць.
Серед них – близька до Індустріального союзу Донбасу компанія «Вітряні парки України» (ВПУ) донецького бізнесмена Максима Єфімова та 24-річного Олега Мкртчана, сина одного з трьох засновників ІСД (нині Мкртчан перебуває в російській в'язниці за розкрадання інвестицій ВЕБу Росії).
З огляду на парламентську активність Тарути у сфері зеленої енергетики нескладно здогадатися, що реальним керівником «Вітряних парків України» є саме другий номер «Батьківщини».
Загальна потужність генерації ВПУ складає 225 МВт, що дорівнює 26,8% обсягу вітряної генерації в Україні. Капіталізація компанії становить 420 млн євро, значне поле інтересів ВПУ також у виробництві обладнання для вітряних установок.
Іншими словами, завдяки вікну, яке прорубали першопрохідці – брати Клюєви – та менеджерським талантам Тарути й Абрамовського «Вітряні парки України» лише за 5 років вдалося «розігнати» до одного з ключових операторів зеленої енергетики, найприбутковішої галузі України з 2013 року.
Паралельно Єфімов, Мкртчан і Тарута створили і найбільшого виробника устаткування для вітряної генерації — ТОВ «Фурлендер Віндтехнолоджі». Але фінансові справи обох компаній можуть значно погіршитися за умови мінімальних змін у чинній системі тарифів для ВЕС (вітряних електростанцій).
- Читайте також: «За» і «проти» легалізації грального бізнесу. Позиції сторін
Зокрема, голова комітету палива та енергетики Андрій Герус, затятий прихильник зниження «зеленого» тарифу, змусив акціонерів ІСД істотно наростити свій вплив у виконавчій владі також, крім присутності у парламенті М. Єфімова і Тарути. А саме – просунути Романа Абрамовського на посаду заступника міністра енергетики Оржеля у вересні 2019-го. Його основна задача полягає у збереженні системи дотацій і пільг для вітряної генерації. Фактично – це підтримка ЗП #2543, альтернативного формату реструктуризації зелених тарифів, що просувається Тарутою та Єфімовим.
Нагадаю, спочатку Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища запропонувало учасникам ринку відновлюваної енергії добровільну реструктуризацію зеленого тарифу на умовах його зниження на 17% для працюючих сонячних електростанцій станцій (СЕС) і на 10% — для вітроелектростанцій з подовженням терміну виплат тарифу на п'ять років.
Звичайно, такий формат не влаштував операторів зеленої генерації, почався торг. НКРЕКП у відповідь на звинувачення в штучному розоренні альтернативної генерації запропонувала передбачити можливість передачі у власність держави об'єктів ВДЕ з отриманням за них відшкодування. Частина інвесторів розцінила такий крок як примусову націоналізацію.
- Читайте також: «За» і «проти» введення ринку землі. Позиції сторін
Водночас Тарута та Єфімов законопроєктом #2543 пропонують зберегти поточні тарифи для ВДЕ-об'єктів, введених в експлуатацію до 1 січня 2020 року. Тобто в їхні плани не входить знижувати норму рентабельності Вітряних парків України, а бюджет і населення повинні оплачувати надприбутковість акціонерам ІСД, зокрема таким російським компаніям, як-от «Євраз-холдинг», ВЕБ і «Трійка-Діалог». А просуванням їхніх інтересів під виглядом позиції Кабінету міністрів займеться Роман Абрамовський, майбутній Міністр екології в новому уряді.
Таким чином, замість того, щоб прийняти запропонований НКРЕКП варіант зниження зелених тарифів до «безпечного рівня», Тарута й Абрамовський вишукують нові джерела погашення дотацій за зеленим тарифом для своєї компанії. Наприклад, скасування знижки для населення при споживанні перших 100 Квт, яка, за оцінкою Міністерства енергетики, звільнить 10 млрд грн. Скільки на кону? На перший погляд незначна різниця у розмірі 7-10% зниження зеленого тарифу за 10 років може коливатися від $5 до $8 млрд додаткового навантаження на споживачів електроенергії.
Але примножене зниження внутрішнього попиту і конкурентоспроможності українського бізнесу, звісно, не так важливі російським акціонерам і Таруті з Абрамовським, як капіталізація двох своїх операторів ВЕС.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
