Верховна Рада в січні ухвалила в першому читанні законопроєкт № 2285-д щодо легалізації азартних ігор. До складу цього документу увійшли чотири різні законопроєкти.
Гральний бізнес в Україні був заборонений з 2009 року, коли Верховна Рада ухвалила відповідний закон. Але під заборону не потрапили лотереї, які депутати тоді не вважали азартною грою. Саме через цю шпаринку «проліз» нелегальний бізнес.
Голова фракції «Слуга народу» Давид Арахамія оцінював обсяг «сірого» грального бізнесу у $2,5-3 млрд. Експерти оцінюють цей ринок у понад 1 млрд грн.
запитало ініціатора законопроєкту та учасника ринку азартних ігор, чому вони «за» та «проти» легалізації грального бізнесу.
1. ВР підтримає законопроєкт, найімовірніше, в березні, а не в лютому, оскільки комітет ще має розглянути деякі правки. Це буде дуже тривалий і системний процес, бо правки стосуються стимулів щодо розвитку казино, гемблінгу.
2. Одна з правок до законопроєкту, яку я ініціював, — виробництво та сертифікація обладнання для казино в Україні. Його потрібно локалізувати в нашій країні, оскільки це сприятиме створенню нових робочих місць та додатковим надходженням до бюджету. Щодо імпорту обладнання, яке було вироблено після 2019 року (таку норму внесено до нинішнього варіанту законопроєкту), наразі панує надзвичайний скепсис. Що таке обмежити ввезення автоматів, вироблених до 2019 року? Це означає обрати конкретного виробника.
3. Нинішня редакція просто фіксує вартість ліцензії на будь-який вид грального бізнесу і ставить надзвичайно високий GGR. До запровадження системи онлайн-моніторингу всіх автоматів, рулеток, столів пропонується поставити надзвичайно великий поріг входу, а GGR прибрати взагалі. Ніхто не розуміє, яким чином його рахувати. Після введення онлайн-моніторингу вартість ліцензій зменшиться. Якщо залишити першу редакцію закону, тоді зайдуть компанії з чималим маркетинговим бюджетом. Вони задешево куплять ліцензію, вкладуться в маркетинг, вийдуть в нуль і зможуть піти з ринку.
4. Проєкт закону, який подавався в якості альтернативного, передбачав, що надходження до бюджету варіюватимуться приблизно в районі 8-10 млрд грн на рік. Але зараз ми бачимо, що реальні цифри — це до 1 млрд грн на рік.
5. Попит на азартні ігри великий не тільки з боку гравців, а й з боку потенційних інвесторів. І питання в тому, чи є можливість його задовольнити й завести ці гроші в країну. Зараз нашим ринком надзвичайно зацікавлені. Для прикладу: оператор геймінгу, гемблінгу Net Holding планує вийти на український ринок. Хоча компанія критикує редакцію законопроєкту №2285-д, яка нібито обмежує можливість її виходу на український ринок. Вони кажуть: «Ми готові завести гроші в якесь приміщення, яке ми не контролюємо, а потім нас звідти просто виженуть». Саме для таких компаній правками передбачено можливість відкривати окремі великі казино в залі площею від 10 тис. кв. м.
6. Закон не передбачає фаворитивних умов, які хочуть лотереї. Є навіть ініціативи щодо регулювання лотерей окремим законом, аби залишити регулювання 1999 року, яке діє сьогодні, ще на 10 років.
1. Оператор лотерей сплатив до бюджету 2013 року 1 млрд грн податків. Це найбільша сума сплати податків з 2009 по 2019 рік. І надходження збільшувались би, якби цей ринок не руйнували.
2. «МСЛ» та «УНЛ» загнали нижче плінтуса. Санкції, постійні погроми, винос серверів, маски-шоу – це все те, з чим ми жили з 2015 по 2018 рік. І нас ставлять поряд і кажуть: ви це створили.
3. Заборона ніколи не приводила ні до чого позитивного, бо знаходяться можливості її обійти. Проблема не в тому, що дозволити або не дозволити, а в тому, що ставиться за мету цього дозволу, яку ціль переслідує держава. У регулюванні потрібно знаходити баланс між тим, що дозволяється, і тим, що забороняється. Але цей баланс не повинен бути заради того, аби держава якнайбільше заробила на своїх громадянах. Це дисбаланс.
4. Цей закон мали прийняти ще 2009-2010 року, оскільки це передбачено документом про заборону грального бізнесу. Окрім того, якби Кабмін 2012 року, коли закон про лотереї набув чинності, ухвалив ліцензійні умови для осіб, які регулювали діяльність лотерей, нічого такого, як зараз, на вулицях не було б.
5. Якщо законопроєкт приймуть у такому вигляді – це жах. Сподіваюся, що народні обранці встановлять контроль за обігом коштів. Скільки б ми не казали про лудоманів, заборону, кількість автоматів, рік випуску і таке інше, якщо немає контролю за обігом коштів – немає контролю ні за чим.
6. Незрозуміло, як розраховується вартість ліцензії. Чому вартість для мене як для лотерейного оператора — 450 тис. мінімальних заробітних плат, а для власника бетінгу — в десятки разів менше.
