Завдання номер один для Мінська — скинути режим Олександра Лукашенка, але РФ так просто не відпустить Білорусь, адже Україну вона вже втратила.
Що, на мій погляд, відбувається у Білорусі — організоване злочинне угрупування прийшло до влади чверть століття тому і щосили намагається утриматися. Вони не хочуть передавати її демократичним шляхом.
Водночас російський режим хоче впливу на Білорусь як союзну державу. Білорусь є дуже важливою для РФ як предмет торгівлі із Заходом. Україну вже втрачено, тому Білорусь — важливий майданчик, який вони втрачати не мають наміру.
Тут треба розуміти, що альтернативні кандидати у президенти — ті ж самі Віктор Бабарико, Світлана Тіхановська, Валерій Цепкало — піддані російському порядку денному. Нічого на захист білоруської нації вони не мають, тому фактично нас ставлять перед вибором: Coca-Cola або Pepsi. Кого б ми не вибрали, однаково потрапляємо в залежність від РФ.
Завдання номер один зараз — звичайно, скинути верховенство системи в особі Лукашенка, яка нависає над нами вже чверть століття.
Проблеми будуть і після того — просто так Росія нас не відпустить. Вони зацікавлені поставити Лукашенка, адже вже звикли з ним працювати, для них він є зручним, хоча і демонструє свій вискал, але принаймні все-таки партнер.
Але тут, вважаю, точку неповернення пройдено — Лукашенко вже став політичним трупом, йому екстрено шукають заміну. Фактично росіянам немає різниці, з ким працювати — вони працюватимуть і з Бабарико, і з Цепкало, і з будь-яким кандидатом, який прийде до влади.
Щодо моєї ситуації, я — білоруський художник, для якого важливим є соціально-політичний контекст. І на підставі його дослідження я роблю висловлювання у художній формі.
Фото: Сергій Балай
Моя остання акція мала назву «Вірую», або «Філістерський світ політичних тварин».
Я розділив її на дві частини. Так, 9 серпня, у день голосування, я прийшов на виборчу дільницю вдень, вдаючи виборця, та зобразив на бюлетені фалічний символ.
Фото: Сергей Балай
Після цього я скинув плащ і став на дільниці у позі розп'яття. Зробили фото, і я пішов з дільниці до затримання.
Повернувся вже опівночі у вигляді другого пришестя, коли вже розпочалися заворушення та протести, став навпроти шеренги ОМОНу і повторив перфоманс, показавши їм цей фалічний символ. Того дня мені також вдалося уникнути затримання.
Фото: Сергій Балай
Отже, я намагався висловити своє ставлення до виборів, де соціально-політичний механізм влади можна порівняти з ієрархією тварин. Природні механізми домінування завуальовані під соціальні політики.
Домагаючись влади, політики переслідують свої цілі, щоб домінувати над соціальними групами, і до електорату теж ставляться, як до тварин — хто крикне голосніше, того і сприймають як сильнішого.
Фото: Сергій Балай
Наступного ранку після моєї акції до мене додому прийшли троє людей у масках і почали виламувати двері. Я провів три доби у СІЗО. Там усіх били, зокрема і мене, і почали бити з особливою жорстокістю, дізнавшись, що я зробив. Адже я фактично зазіхнув на їхній сакральний символ домінування.
Вони щосили намагаються затягнути електорат на вибори, провести ритуал для отримання скіпетру управління людьми.
Фото: nn.by
Коли я вийшов, додому вже не повертався — жив у друзів і дізнався, що силовики взялися за мене і хочуть сфабрикувати справу за порнографію.
Зрештою я тимчасово поїхав до Києва. На біженство подаватися не хочу — планую повернутися до Білорусі. Поки що мені потрібно відсидітися, подивитися на ситуацію з боку, з'ясувати, чи буде сфабриковано справу проти мене.
Те, що відбувається у нашій країні, — це псевдодемократія, ілюзія вибору. Водночас вибору як такого немає. Голоси просто малюють, а я намалював фалос як знак тваринної влади в Білорусі — «хто сильніший, той і правий».
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
