Ідея заглибитись у тему довіри до держави прийшла під час дискусії з клієнтом, який сумнівався в успіху проєктів державно-приватного партнерства (ДПП) в країнах, що розвиваються. Зокрема, йшлося й про Україну. На думку співрозмовника, основна причина такого песимізму полягає не в конкретних складових, що формують ДПП проєкт, а скоріше — в тотальній недовірі до інституцій, чиновництва, прогнозованості політик.
ДПП — це важливий інструмент розвитку інфраструктури на ринках, що розвиваються, оскільки дозволяють урядам залучати приватний капітал та експертизу для реалізації ключових проєктів. Втім, одним із найбільших викликів у таких юрисдикціях є брак довіри до державного партнера. Це фактор, який може відлякати інвесторів, призвести до спорів за контрактами та, зрештою, зірвати реалізацію проєктів.
Ми проаналізували основні причини дефіциту довіри та розглянули можливі стратегії для підвищення впевненості у державному партнері в рамках ДПП.
Багато приватних інвесторів уникають участі в ДПП через політичну нестабільність, слабкість інституцій та регуляторну невизначеність країни-рецепієнта. Для початку визначимо основні чинники, що підривають довіру до держави.
Безперечно, це регуляторна нестабільність; часті зміни законодавства, низька якість правозастосування та бюрократична неефективність. Другим чинником є корупція та непрозорість, відсутність конкурентних процедур закупівель та закритість процесів ухвалення рішень. Окремо слід згадати слабкість та політичну ангажованість судової системи, що тягне за собою слабке виконання контрактів, недостатній захист прав та інтересів інвесторів. Врешті, політичні ризики та непередбачуваність політики, що обумовлено взаємозв'язком між зміною урядів та переглядом чи скасуванням контрактів, що підвищує ризики для інвесторів.
Стратегії підвищення довіри до державного партнера
Щоб залучити приватні інвестиції та забезпечити успішну реалізацію ДПП, уряди повинні вживати заходів для підвищення прозорості, передбачуваності та інституційної спроможності. Розглянемо кілька практичних елементів стратегії, за допомогою яких впевненість інвесторів у правильності їхнього юрисдикційного вибору може значно підвищитися.
Перше: чіткі та передбачувані правові рамки. Наявність зрозумілого законодавства про ДПП, що визначає права та обов’язки сторін, не дозволяє множинного тлумачення норм, є критично важливим елементом. Інвесторам потрібна впевненість, що їхні контракти будуть виконані в повному обсязі і саме так, як про це домовились сторони.
Друге: посилення інституційної спроможності. Створення спеціалізованих підрозділів з питань ДПП у складі урядових структур дозволяє забезпечити ефективний нагляд за проєктами, професійну допомогу із підготовкою проєктів (особливо там, де потенційний публічний партнер не має власних достатніх ресурсів), управління контрактами та належне і кваліфіковане вирішення спорів. В цьому контексті варто згадати приклад таких країн, як Колумбія, де Національне агентство інфраструктури Колумбії відіграє ключову роль у забезпеченні прозорості та ефективності реалізації ДПП. Агенція з питань підтримки ДПП при Міністерстві економіки України також має важливий функціонал, спрямований на забезпечення кваліфікованої підготовки ДПП проєктів, підтримки сторін в процесі їх реалізації.
Третє: прозорий та конкурентний процес відбору приватного партнера. Щоб зміцнити довіру приватного сектору, уряди повинні використовувати відкриті та конкурентні тендери замість прямих переговорів. За сучасних умов це може бути досягнуто зокрема із запровадженням цифрових платформ для тендерування проєкту, що значно знижує корупційні ризики в країнах, що розвиваються.
Четверте: забезпечення надійних неангажованих механізмів вирішення спорів. Інвесторам необхідні гарантії, що конфлікти вирішуватимуться справедливо. Для цього країни можуть:
- посилити національні судові системи для захисту комерційних контрактів;
- передбачати можливість міжнародного арбітражу у контрактах ДПП;
- запроваджувати спеціалізовані механізми врегулювання спорів у рамках ДПП, щоб уникнути розірвання угод та забезпечувати вчасне коригування умов у випадку істотних змін обставин.
Пʼяте: формування підвалин для досягнення політичної стабільності. Для уникнення різких змін політики урядам слід досягати політичного консенсусу щодо довгострокових програм ДПП та підтримувати послідовність регуляторної політики незалежно від змін урядів. Водночас варто пропонувати приватним інвесторам (особливо в контексті залучення боргового фінансування для проєктів ДПП) державні гарантії або залучати підтримку міжнародних фінансових установ для підсилення привабливості проєктів.
Врешті, недооціненим, але, можливо, найважливішим елементом стратегії є покращення громадського сприйняття проєктів ДПП та активне залучення зацікавлених сторін. Успіх ДПП залежить не лише від взаємодії держави та бізнесу, а й від підтримки громадськості. Для забезпечення належного рівня підтримки конче необхідно пояснювати переваги ДПП для місцевих громад, створювати консультативні ради ДПП за участі представників бізнесу, громадянського суспільства та експертів.
Підсумовуючи, довіра є фундаментом успішних ДПП. Без впевненості у державному партнері приватні інвестори не ризикуватимуть вкладати кошти, а країни продовжуватимуть стикатися з інфраструктурними викликами. Уряди ринків, що розвиваються, повинні зосередитися на прозорості, правовій визначеності, зміцненні інституційної спроможності та забезпеченні політичної стабільності. Запровадження чітких правил, конкурентних процедур відбору, ефективних механізмів вирішення спорів дозволить залучити приватний капітал і забезпечити сталий розвиток інфраструктури через ДПП.
Читайте також
Довіра до державного партнера: ключ до успішних ДПП на ринках, що розвиваються
