На мою думку, будь-який бізнесмен, який виступає з мирною ініціативою, має право на те, щоб до нього дослухались. Це по-перше. По-друге, незалежно від того, в якому стані знаходяться судові процеси щодо банків, з моєї точки зору, найкраще досягти мирної угоди.
Хоча б тому, що це значно економить судові витрати.
Рано чи пізно сторони дійдуть якоїсь згоди. Чи це буде в судовому порядку, чи в мирному – з точки зору права особливої різниці немає.
Сторони зазвичай витрачають багато коштів на послуги юристів, на послуги власних співробітників, яким потрібно брати участь у судових засіданнях. І це призводить до дуже роздутих бюджетів на послуги юристів, на зарплатню юридичних радників, штатних співробітників, які обслуговують ці процеси.
Такі ж самі витрати несуть на собі приватні бізнесмени, які судяться з регулятором. Тому рано чи пізно сторони дійдуть якоїсь згоди. Чи це буде в судовому порядку, чи в мирному – з точки зору права особливої різниці немає. Але є різниця у бюджетах, у витратах на ці процеси з обох сторін.
По-третє, наша юридична система не є досконалою, особливо судова система. Хоча вона вже й реформована кілька років, ми бачимо, що суди періодично дають збій і виносять рішення іноді досить дивні з точки зору економіки, фінансів та здорового глузду. Тому вирішення питань мирним шляхом щодо будь-якого з банків, з моєї точки зору, є бажаним.
Якщо ви подивитесь історію цього питання в США, в Європейському Союзі, то побачите, що приклади, коли сторони досягають мирної угоди шляхом переговорів, не поодинокі, а дуже часто зустрічаються — особливо при регулюванні операцій на ринку цінних паперів та при банківському нагляді.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
