Сьогодні держава стикається з дилемою: зберегти низькі тарифи на електроенергію для населення та ризикнути стабільністю енергосистеми або ж підвищити їх, щоб забезпечити стійкість та безпеку енергопостачання.
Російські ракетні атаки завдали серйозної шкоди українській енергосистемі
Ні для кого не секрет, яких руйнівних ударів завдали російські агресори по українській енергосистемі навесні 2024 року. Знищено та пошкоджено низку трансформаторних підстанцій, елементи мережевої інфраструктури, а також блоки теплових та гідроелектростанцій, які були критично важливими для балансування енергосистеми.
Через дефіцит маневрових потужностей НЕК «Укренерго» вимушена звертатися по аварійну допомогу (яка не є безкоштовною) та вводити обмеження для промислових споживачів.
Я не маю жодних сумнівів, що енергетики України активно готуються до опалювального сезону. До його початку вони планують відновити пошкоджену мережеву інфраструктуру та відремонтувати енергоблоки. Проте, на жаль, у мене є істотні сумніви щодо можливості запуску нових генеруючих потужностей. Це пов'язано з несприятливим інвестиційним кліматом в Україні.
Борги на ринку електроенергії
Одним із факторів, що відлякує потенційних інвесторів, є наявність значних боргів на ринку електричної енергії. На кінець 2023 року вони сягали десятків мільярдів гривень, значна частина яких припадає на НЕК «Укренерго» (63,5 млрд грн станом лише на грудень).
Ці борги виникли, зокрема, через недосконалу модель ПСО (покладання спеціальних обов'язків). Вона передбачає, що дві державні компанії («Укргідроенерго» та «Енергоатом») покривають різницю між тарифом для населення та реальною ринковою ціною. 2023 року ці компанії виплатили 152 млрд грн (24 млрд грн та 128 млрд грн відповідно). Очевидно, що ця значна сума була сплачена державними компаніями для того, щоб ми з вами мали найнижчий тариф у Європі.
Для довідки: згідно з даними Євростату, станом на травень 2024 року найвищий тариф на електроенергію для населення в Європі діє в Ірландії – 0,46 EUR за кВт⋅год. Це майже у 8 разів вище, ніж в Україні. До країн з середнім тарифом (близько 0,18 EUR за кВт⋅год) належать Фінляндія, Швеція та Молдова. Найнижчий тариф на електроенергію в Європі (0,06 EUR за кВт⋅год) зафіксовано в Україні.
Перенесення ПСО до державного бюджету може допомогти енергетичним компаніям інвестувати в нові проєкти та генеруючі потужності. Це, своєю чергою, сприятиме енергетичній стійкості та безпеці України.
Фактор споживачів
З іншого боку, проблема «енергетичної бідності» нікуди не зникла. Енергетична стратегія України до 2050 року визначає цю ситуацію як таку, коли вартість енергії для побутових споживачів становить значну частину їх доходів, що робить оплату енергії проблемою та змушує людей скорочувати її споживання, негативно впливаючи на якість життя. Однак на законодавчому рівні навіть не визначено, що таке «енергетична бідність», не кажучи вже про кількісні та якісні показники, які б дозволяли чітко ідентифікувати людей, що до неї належать.
Проте заклики до добровільного зменшення попиту не дають очікуваного ефекту. Населення споживає понад 30% всієї електроенергії і, враховуючи спад промисловості, є найбільшим споживачем.
Рішення – зонна тарифікація
Одним із потенційних рішень проблеми скорочення споживання електроенергії у пікові періоди є зонна тарифікація. Наразі власники «розумних» лічильників вже мають знижку 50% на нічне споживання (яка, до речі, також фінансується за рахунок ПСО).
Альтернативою є нічого не робити. Але це призведе до повторного введення графіків аварійних відключень (ГАВ) та зростання популярності автономних генераторів. Вартість генератора, його обслуговування та ціна на паливо роблять електроенергію, яку виробляють таким чином, в 10-20 разів дорожчою за наявний тариф. Тому автономні генератори не є стійким та економічно вигідним способом вирішення проблеми.
Короткий висновок
Можемо резюмувати, що зонна тарифікація, хоча й не позбавлена недоліків, може стати ефективним інструментом для стимулювання раціонального споживання електроенергії та зменшення навантаження на енергосистему в пікові години.
Впровадження цієї системи потребує комплексного підходу, що включає в себе модернізацію енергомережі, стимулювання інсталяції «розумних» лічильників та інформаційну кампанію для населення.
Читайте також
