Ми багато чули про труднощі діалогу між урядами України та Польщі щодо розв'язання торговельно-логістичної кризи між нашими країнами. А чи існує запит на розвʼязання цієї кризи з боку польського бізнесу? Я відвідав транспортний форум в Сопоті, де понад 50% порядку денного було присвячено Україні. Про настрої польського бізнесу та бачення шляхів вирішення кризи на кордоні – далі.
Польський бізнес не протестує проти українських продуктів
Трансльована багатьма медіа думка, що Польща тотально проти українських продуктів та українських вантажів, не відповідає дійсності. Як мінімум, є одна аудиторія, яка точно не вітає цю історію зі страйками та закриттям кордонів і на яку ми можемо спертися у пошуку рішень кризи. Це польський бізнес, особливо той, який народився та розвинувся саме завдяки довготривалій логістичній та торговій взаємодії між нашими країнами.
На жаль, на організованому Польсько-Українською Господарчою палатою Fracht Intermodal Transport Forum (що відбувся в Сопоті 20-21 березня), де були присутні всі важковаговики ринку польських вантажоперевезень, не було представників українських державних структур, від яких залежить формування нашої правильної позиції для вирішення кризи. Представництво українських бізнесів, які були запрошені, виявилось мінімальним, але з іншої причини – через чергове закриття кордонів 20 березня вони фізично не змогли доїхати. Шкода, бо це був шанс побачити та переконатися, що саме діалог бізнесу з бізнесом може створити необхідний ґрунт для розумних та взаємовигідних для наших країн рішень.
Передбачаючи питання «Так фермери-протестувальники – це ж і є польський бізнес?», поясню контекст. Ініціатори протестів – польські фермери – не є бізнесом у його класичному розумінні. З економічного погляду їхнє заняття фермерством коректно буде назвати інакше – це хобі. Ці люди займаються сільським господарством не заради того, щоб вигідно продати вирощене, а просто заради того, щоб працювати на землі.
Оскільки їм не вистачає на життя, Євросоюз доплачує їм за те, що вони займаються сільським господарством на своїх ділянках (а не сидять на соціальних допомогах). ЄС вигідно, що ці люди зайняті, а не безробітні. А політикам країни – ще вигідніше, бо всі вони голосують і так далі. Тобто це не є бізнес у чистому вигляді, це скоріше соціальний прошарок зі своїм способом мислення та переконаннями. Тому класичний бізнес, який живе з заробленого, а не з дотацій, м'яко кажучи, недолюблює фермерів і навіть більше: проти того, що вони вчиняють.
Чого хоче справжній польський бізнес?
То були не гасла, а конкретні цифри, які озвучували прагматичні люди. Бізнес – це чисті прагматики, які далекі від політики та вміють придушувати емоції. Ось такі прагматики й кажуть: закриття кордонів призведе лише до поганого, навіть без урахування, що ми [поляки] можемо сприяти програшу Україні у війні. А найсумніше, що після цього і торгувати буде ні з ким там. І ми нічого не заробимо, якщо просто закриємось від українських товарів, бо вони [українці] мають право вчинити так само. Саме про це говорив бізнес. Державні структури, які були запрошені, висловлювали свою думку, що їм потрібні інструменти для моніторингу та контролю не лише українського транзиту, а й усього руху вантажів через Польщу.
Якби прагматизм бізнесу зараз мав вирішальне слово, то ні писку фермерів, ні попискування політиків взагалі не було б чути. Але оскільки в демократіях передусім має значення захист скривджених, то всі слухають скривджених. А тих, чиїм коштом цих скривджених утримують, не заведено слухати. Але якби реальний польський бізнес сказав би голосно про те, що думає про всі ці акції на кордоні, повірте: цей голос був би набагато гучнішим, ніж від усіх політиків, яких ми бачимо і чуємо.
Якби всі працівники бізнесів, які страждають зараз, вийшли на протест, то забракло б цих тракторів та фермерів це перекрити. Просто методи, які є прийнятними для фермера, для бізнесу неприйнятні. Так само, як і методи політиків, маніпуляції та брехня. Тому що для класичного бізнесу репутація – це найбільший капітал, а для фермера – ніщо (тому немає жодних пересторог почепити на свого трактора плакат «Путін, наведи порядок»).
Чи є варіанти розв'язання кризи
Проте передумови вирішення кризи є. Ось побачите, щойно закінчиться маркетинговий рік, і польські бізнеси порівняють прибутки цього року з перекриттями кордонів із прибутками минулих років. І ось той бізнес, який все порахує, зможе потім передати «палкий привіт» перекривачам та політикам. Бізнеси ж апелюють цифрами. А це будуть конкретні цифри несплачених податків, скорочених робочих місць, несплачених зобов'язань.
Приміром, мій знайомий польський бізнесмен побудував термінал для українського зерна. Ні для якого іншого він не призначений, тому що він його побудував на колії шириною 1520 мм. Термінал величезний, новий, але через закриття кордонів він буде незатребуваний, а кредит на його будівництво буде не сплачений.
Цей бізнесмен не фермер, він не бідний і не потребує дотацій. Він, навпаки, генерує те, чим Євросоюз цим фермерам виплачує дотацію. Такі бізнесмени не йдуть перекривати кордони, щоби вони та все те, що роблять, стало помітним. Але саме вони можуть бути дієвими та прагматичними адвокатами України у ситуації сьогоднішньої кризи, і нам критично необхідно збудувати з цією аудиторією відповідну комунікацію.
Читайте також
