Як Європа намагається подолати дефіцит пороху та вибухівки для себе та України

Компоненти патрона. Фото: rifleshootermag.com

На 90 гектарах баварської сільської місцевості неподалік Мюнхена розташувався завод з виробництва пороху компанії Nitrochemie Aschau, дочірнього підприємства оборонного гіганта Rheinmetall. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в 2022 році завод збільшив виробничі потужності на 60% і будує нові об'єкти, щоб додати ще не менше 40% до середини 2025 року. Він найняв ще близько 300 осіб, щоб підтримувати виробництво в режимі 24/7 і допомогти задовольнити зростаючий попит Європи на боєприпаси.

Rheinmetall прагне збільшити випуск пороху більш ніж на 50% до 2028 року, але цього буде недостатньо. Генеральний директор концерну Армін Паппергер сказав, що компанії, можливо, доведеться майже подвоїти виробництво до понад 20 000 тонн, щоб задовольнити потребу.

Однак ланцюжок поставок, на який покладаються виробники вибухових речовин, заплутаний, глобальний і сповнений вузьких місць. Урядам і виробникам необхідно стимулювати цивільну хімічну промисловість переключитися на військове виробництво, спростити правила, щоб дозволити будувати нові заводи і перевозити небезпечні вантажі континентом і навіть забезпечити постачання найголовніших матеріалів (насамперед бавовни), які зараз поставляються переважно з Китаю.

Нестабільні ринки

Ще до інавгурації президента США Дональда Трампа члени Європейського Союзу поставили за мету зробити 2 млн артилерійських снарядів у 2025 році, що більше за 1,4 млн минулого року. Навесні 2023 року Європейська комісія започаткувала програму «Акт на підтримку виробництва боєприпасів» (ASAP), яка виділяє 500 мільйонів євро на розширення можливостей блоку з виробництва боєприпасів.

Відтоді адміністрація Трампа посіяла обґрунтовані сумніви щодо майбутнього американських гарантій безпеки для Європи. Тому потреба континенту в боєприпасах лише зростатиме.

Для снарядів потрібні порохи, які використовуються для їх запуску, та вибухові речовини, які детонують. Європа не виробляє достатньо ні того, ні іншого.

Найважливішим компонентом порохів для сучасних снарядів є нітроцелюлоза або піроксилін. Вона виробляється з високоякісної бавовни, яка замочується в суміші кислот. Усього на один артилерійський снаряд калібру 155 мм потрібно до 12 кг пороху. У Європі є лише кілька виробників порохів, включаючи Rheinmetall та французького підрядника Eurenco. У рамках ASAP Європа хоче збільшити виробництво порохів більш ніж на 50%, або на 10 000 тонн на рік, що еквівалентно майже шести новим підприємствам розміром із Nitrochemie Aschau.

Постачання вибухових речовин перебуває у схожій ситуації з порохом. ЄС планує збільшити виробництво вибухових речовин більш ніж на 4300 тонн, що, за оцінками, становитиме понад 30%, але зараз має лише один великий завод з виробництва тротилу, який обслуговує місцеве виробництво, яким керує компанія Nitro-Chem у Польщі, а ще один буде побудований у Фінляндії.

Виробники альтернативних агентів, таких як PETN, HMX та RDX, які використовуються у пластичній вибухівці, перевантажені. Норвезький виробник Chemring Nobel зіткнувся із безпрецедентним попитом після вторгнення Росії до України. Його бізнес працює на повну потужність, а портфель замовлень розрахований на кілька років.

Нестача сировини

Деякі європейські країни, такі як Німеччина, Нідерланди, Бельгія та Польща, мають добре розвинену хімічну промисловість, але прекурсори вибухових речовин становлять лише невелику частку їх потужностей. Високі витрати на енергію та екологічні норми роблять виробництво хімікатів за кордоном дешевшим, і багато компаній закуповують прекурсори, такі як азотна кислота, у Китаї.

Модулі зарядів ракетного палива на заводі Nitrochemie Aschau. Фото: Лаура Альвіз / Bloomberg

Більшість бавовни, що використовується в нітроцелюлозі, також доводиться імпортувати з Китаю, який є найбільшим у світі її виробником. Хоча існують альтернативи бавовні (деревна маса та інші матеріали), в даний час вони не виробляються в тих масштабах, які потрібні ринку.

Nitrochemie останні три роки працювала над забезпеченням свого ланцюжка поставок. Хоча їй, як і раніше, необхідно закуповувати бавовну за межами континенту, компанія отримує бавовняний лінт — перероблену форму бавовняних волокон — з Європи та країн, які мають добрі відносини з ЄС. Nitrochemie також накопичила запас лінта на кілька років.

За даними аналізу, проведеного Bloomberg, більшість великих виробників нітроцелюлози та інших спеціальних хімікатів у ланцюжку постачання вибухових речовин отримали гранти за програмою ASAP.

Європейський Союз запропонував 150 млрд євро у вигляді кредитів для збільшення видатків на оборону в рамках своїх останніх зусиль щодо компенсації послаблення підтримки США. Європейська програма оборонної промисловості надасть ще 1,5 млрд євро фінансування гравцям галузі з 2025 по 2027 рік, але відповідну постанову Єврокомісії поки що не ухвалено Європейським парламентом.

Вартість перемикання виробництва з цивільного на військове висока. Наприклад, у пластмасовій та лакофарбовій промисловості використовується форма нітроцелюлози з нижчим вмістом азоту, ніж у піроксилині військового призначення. Перехід з одного на інше технічно та юридично дуже складний, кажуть експерти.

Урядам також необхідно знайти способи полегшити регулюючий тягар галузі. За словами Свена Шредера, генерального директора компанії Essing Sprengtechnik, яка понад 30 років займається виробництвом, транспортуванням, зберіганням та знищенням вибухових речовин, логістика, що стоїть за транспортуванням нестабільних вантажів, складна та суворо регламентована. Вантажівки застряють на українському кордоні на кілька тижнів, а отримання дозволів на місця зберігання може тривати роки, сказав Шредер. Але, додав він, ці проблеми вторинні щодо нестачі сировини.

Читати на The Page