Лише половина інфраструктурних проєктів, які реалізуються на місцях за рахунок міжнародної допомоги, успішні. Такого висновку дійшли аналітики Центру економічної стратегії (ЦЕС), проаналізувавши інвестпроєкти та провівши серію інтерв'ю з представниками громад та донорів. Значна частина переговорів про отримання допомоги не завершується відкриттям фінансування, причому винні в цьому зазвичай обидві сторони. Про це йшлося у ході конференції, організованої ЦЕС.
Які проблеми виникають під час реалізації донорських проєктів в Україні
Поняття «абсорбційна здатність» характеризує здатність міст та громад залучати та ефективно використовувати гроші. Існує межа цієї здібності, по досягненню якої ефективність використання допомоги стрімко знижується, тобто одержувач при всьому бажанні не може використовувати за призначенням виділені кошти.
Проблеми під час реалізації проєктів можуть виникати як на боці донора, так і на боці реципієнта (отримувача коштів). Проаналізувавши міжнародний досвід реалізації проєктів, аналітики ЦЕС виділили ключові проблеми.
Проблеми, що виникають на боці донора:
- інтереси донора не збігаються з потребами одержувача;
- не вдалося вибудувати стосунки з отримувачем;
- донор зобов'язує одержувачів працювати з конкретними компаніями чи країнами;
- донор погано знайомий з місцевим контекстом та законодавством;
- негнучкі проєктні цикли донора диктують неприйнятні для проєкту часові рамки;
- складні програмні процедури, затягнуті підготовчі фази проєктів;
- конкуренція донорів за проєкти; відсутність координації між ними;
- затримка із виплатою коштів з причин, не пов'язаних із проєктом.
Проблеми, що виникають на стороні одержувача:
- загальна невизначеність у країні, високі ризики;
- недостатня підтримка урядом проєктів на місцях;
- корупція на рівні уряду та одержувача;
- недостатньо чіткі цілі проєктів;
- проєкти не інтегровані у загальнонаціональні стратегії та програми;
- одержувачі організаційно не готові до співпраці з донорами;
- недостатньо навчений персонал;
- забюрократизованість процесів;
- проблеми з урахуванням та звітністю щодо проєктів.
У ЦЕС проаналізували 15 проєктів в Україні, які були реалізовані за гроші міжнародних фінансових організацій (МФО). Виявилося, що лише шість стали успішними, сім реалізовувалися зі значною затримкою, а два виявилися провальними.
Реалізовані проєкти МФО та ті, що ще y процесі реалізації в містах України
Серед головних причин такої статистики – неналежне організаційне та фінансове забезпечення проєктів, а також тривале узгодження з МФО тендерної документації та умов виконання контрактів. Окрім цього, однією з перепон для своєчасного виконання завдань у трьох проєктах стали часті зміни у вимогах до будівництва з боку Укрдержбудекспертизи, що вимагало від донора додаткового фінансування.
З інтерв'ю з учасниками аналітики ЦЕС дізналися, що головним чинником успішності проєктів є наявність на місцях політичної волі до співпраці та інституційної спроможності щодо нього. Шанси успіху сильно знижуються, якщо структура проєкту складна. А найважчим для міст є формування бюджетів та адаптація до роботи з донорами через малий досвід такого співробітництва.
За рахунок чого можна покращити абсорбційну здатність:
- удосконалення нормативно-правового регулювання;
- організація навчального курсу для представників міст та громад;
- розвиток приватних партнерств та концесій;
- уніфікація донорських програм для залучення невеликих міст та громад;
- посилення залучення міст у централізоване виконання проєктів;
- пріоритет грантового фінансування.
Досвід роботи з донорами у містах України
Олександр Сєнкевич, міський голова Миколаєва, розповів, що Данія практично «усиновила» Миколаїв, вона надає велику допомогу місту. При цьому мер із першого дня говорить і повторює, що місту потрібні не гроші, а проєкти, які фінансують самі партнери. Так знімаються питання, пов'язані із витрачанням виділених коштів.
Михайлина Скорик-Шкарівська, заступниця міського голови Бучі (2022-2023 рр.), зазначила, що донори різні, тому дуже відрізняються умови роботи з ними. Наприклад, працювати з гуманітарною місією за програмою Fast Aid відносно просто та швидко. До початку реалізації проєкту з постачання вікон може пройти від одного місяця до півроку, до початку проєкту ЮНІСЕФ з відновлення школи минув рік. Є донори, які зараз допомагають відновленню, але хочуть працювати з приватним сектором як інвестори.
«Бажано, щоб донори одразу чітко говорили, чого вони хочуть і якою бачать свою роботу, на які витрати готові», – сказала Скорик-Шкарівська.
Вона додала, що маленькі громади хотіли б працювати з донорами безпосередньо, оскільки мають багато своїх нюансів, але такі громади не завжди мають необхідні інституційні можливості. Наприклад, у Бучі у міськадміністрації було створено міжнародний відділ, який зараз веде основну комунікацію з донорами. «Головне, що ми зрозуміли: щоб проєкт був успішним, у нього повинен бути свій менеджер», – заявила чиновниця.
Артем Шевальов, заступник виконавчого директора від України в ЄБРР, зазначив, що країні нині не вистачає фахівців, які здатні формулювати якісні проєктні запити, а потім працювати з донорами та інвесторами під час реалізації цих проєктів. Такий дефіцит є як у місцях, так і у центрі.
У вересні міжнародні фінансові організації та Мінвідновлення почнуть підбирати та готувати людей для такої роботи. На першому етапі йтиметься про підтримку держпроєктів. «Я розраховую, що дуже швидко справа дійде і до підтримки проєктів на рівні громад», – пояснив Шевальов.
