У вересні Україна скоротила виробництво всіх основних видів продукції чорної металургії. Виробництво сталі впало на 12%, до 7 млн тонн. Відповідь на запитання «Що заважає металургійному виробництву зростати?» експерти галузі шукали під час конференції, організованої Центром економічної стратегії. The Page наводить основний зміст дискусії.
Проблеми експорту української сталевої продукції
Світовий ринок сталі останнім часом з погляду споживання тримається переважно за рахунок Індії, сказав директор GMK Center Станіслав Зінченко. Глобальний попит на сталь у 2024 році знизиться на 1%. Це результат дуже жорсткої монетарної політики низки центробанків, деіндустріалізації деяких країн та структурних проблем економіки.
До повномасштабної війни Україна експортувала 70% виробленої сталевої продукції, зараз – 45–50%, а обсяги виробництва значно впали.
Експорт китайської сталі за 9 місяців 2024 року досяг 8-річного максимуму – 71 млн т. Для китайців це – кілька відсотків від виробництва, а для решти світу – велика проблема. На найближчі роки експорт із Китаю залишиться негативним фактором для ринку сталі.
Україна дуже залежить від європейської економіки. За підсумками першого півріччя 56–58% нашого експорту товарів припадає на ЄС, до кінця року буде щонайменше 60%. Тому навіть незначні зміни у стані європейської економіки впливають на українське виробництво та ціни.
Для українських підприємств логістичні витрати зросли у 3–5 разів, тому вони зараз не можуть експортувати в далекі країни, як було раніше, а лише у сусідні. До війни продукцію металургії постачали до 90 країн.
Наразі в ЄС відзначається стагнація. Індустрія впаде за підсумками 2024 року на 1,4%, хоча очікувалося зростання на 0,7%. Відновлення у Європі не очікується до третього кварталу 2025 року. Для України це означає, що на ринку менше охочих купувати нашу руду та напівфабрикати. Сталеву продукцію важче продавати, оскільки споживачі віддають перевагу місцевим постачальникам.
Головні внутрішні виклики для українських металургів:
- нестабільність роботи морського коридору;
- конкуренція з продукцією РФ – Європа знижує закупівлі українського чавуну та нарощує російського, він дешевший;
- торгові бар'єри – існуючі та майбутні. З 1 січня 2026 року запроваджується додатковий податок при постачанні до ЄС – механізм СВАМ.
Довідка. CBAM – це не тарифний інструмент, а важіль екологічної політики, який вирівнює ціни на вуглецеві викиди між європейськими продуктами та імпортованими для певних галузей. Він буде поширюватися на продукцію, а не на країни, виходячи з фактичного вмісту вуглецю в продукції незалежно від країни її походження.
Система CBAM передбачає, що імпортери ЄС купуватимуть сертифікати, що відповідають вартості викидів вуглецю, яка була б сплачена, якби товари були вироблені відповідно до правил тарифікації в ЄС.
За словами Зінченка, запровадження СВАМ може призвести до втрат українських металургів до 200 млн євро за перший рік і до 5 млрд. євро – за п'ять років. Можливе закриття двох-трьох із працюючих натепер шести підприємств.
Що заважає металургійному виробництву зростати (відео)
Собівартість та фактор людського капіталу
Металургійні підприємства України останні 2,5 року перебувають у режимі виживання, вважає президент об'єднання «Укрметалургпром» Олександр Каленков. Глобальні ціни впали порівняно з 2021 роком на 40–50%, а собівартість та витрати на логістику значно зросли. На цьому тлі підприємства прагнуть зберегти трудові колективи, хоча їхнє завантаження становить 30–50% від довоєнного.
Надалі після зниження ризику безпеки на перше місце вийде фактор людського капіталу, вважає Каленков.
Наразі металурги зіткнулися з трьома основними ризиками:
- можлива втрата видобутку коксівного вугілля у Покровську. Якщо це станеться, таке вугілля доведеться імпортувати, що збільшить витрати, орієнтовно, на 35-40%. Але важлива не лише ціна – необхідні обсяги вугілля буде важко ввезти через брак пропускної спроможності логістичних каналів;
- проблеми із забезпеченням електроенергією;
- небезпека зупинки роботи морського коридору
Що за нинішніх умов може і має контролювати уряд:
- собівартість;
- тарифи на перевезення;
- вартість електроенергії, умови її імпорту (потрібна можливість укладання довгострокових контрактів, а чи не на день);
- податки, акцизи на дизпаливо, якого дуже багато споживають при видобутку руди.
Механізм страхування військових ризиків, запропонований НБУ та Мінекономіки, передбачає обов'язкове страхування експортних та імпортних вантажів, що перевозять територією України. Це додасть 1,2–1,5% собівартості, зазначив Каленков.