Олександр Редька — бізнесмен з Дніпра і ветеран АТО, що після поранення зосередився на інвестиційно-будівельному бізнесі. Майже за два роки він збудував найбільше котеджне містечко у Буковелі, запустив завод з будівництва каркасних котеджів та нові проєкти в Україні та Іспанії. В інтерв’ю 
Редька розповів, як швидко зростав його Phoenix Relax Park, чому в Буковелі більше не можна будувати та чого його навчив досвід рейдерства попередніх бізнес-проєктів.
Phoenix Invest у цифрах
Доходи групи компаній:
- 2021 — 364 млн грн
- 2022 — 286 млн грн
- 2023 — прогнозується 700-800 млн грн
Інвестиційно-будівельні проєкти Phoenix Invest у 2023 році:
- Котеджне містечко у Буковелі Phoenix Relax Park (129 котеджів та 30 апартаментів).
- ТРЦ з апарт-готелем у Буковелі: 72 номери, торгові площі, паркінг.
- Завод у Ворохті: деревооброблення, виробництво геошурупів, корпусних меблів, мармурової декоративної штукатурки, пелетів для твердопаливних котлів.
- Триває будівництво Phoenix Medical Resort у Східниці Львівської області (146 котеджів та 280 апартаментів).
- Триває будівництво інвестиційної нерухомості в Іспанії Phoenix Lagoon (40 вілл, 54 апартаменти, СПА-комплекс, штучне море).
Як Phoenix Relax Park за два роки став найбільшим готельним комплексом у Буковелі
Засновник групи компаній “Фенікс” Олександр Редька
Як народилася ідея побудувати котеджне містечко у Буковелі?
У 2019 році я втомився у Дніпрі від корупції, позакривав весь бізнес — ресторани, дискотеку, концерт-хол — і вирішив емігрувати на Кіпр. Ми з родиною поїхали на початку 2020 року, але влітку через коронавірус повернулися до України. На Кіпрі я працював на велику компанію: будував там котеджне містечко на 20 тис. туристів. Мені сподобалася концепція апарт-готелів, які ми робили. Коли на Кіпрі будівництво закрилось, ми приїхали в Україну і зупинилися в Буковелі. Думали, місяці на три — скільки там той коронавірус буде тривати. І щоб не сидіти без роботи, поки на Кіпрі відновиться будівництво, я вирішив побудувати містечко на 15 котеджів.
За зразок узяв той проєкт, над яким працювали на Кіпрі, але адаптував до гір. Пів року я будував сам з невеликою бригадою. За цей час я продав 15 будинків.
Вже тоді це планувалося як велике містечко?
Ні, не було планів на такий масштабний проєкт. По суті ми продавали 2-3 будинки на місяць через OLX або DOM RІА. А потім десь у травні 2021 року до нас у гості приїхав мій товариш з Дніпра Дмитро Хозін. Він погодився стати моїм партнером. Ми розподілили обов’язки: я займаюсь будівництвом, а він продажами.
Коли Діма зайшов у команду, він почав продавати власне мене. Я постійно разом із хлопцями збирав каркаси, шпаклював, клав кахлі. Він приїжджав із потенційними покупцями і знайомив їх зі мною, розповідав, як у моїй нозі штучна кістка опинилась, як я сам будую та фанатію від своєї справи, продавав їм мої книжки. Це подобалося людям, і він за три місяці продав ще 111 будинків. Тоді ми вирішили робити масштабний проєкт.
Тож «Фенікс» натепер найбільший готельний комплекс у Буковелі?
Так, зараз це найбільше котеджне містечко у Буковелі. Коли ми закінчимо будувати, у нас буде номерний фонд на тисячу туристів. Ми можемо розмістити 700-750 гостей. Ми плануємо збільшити номерний фонд за рахунок апартаментів у ТРЦ з апарт-готелем, що зараз будуємо. «Фенікс» швидко масштабується, завдяки тому що всі кошти від інвесторів вкладаємо у розвиток інфраструктури.
У 2021 році Phoenix invest ваш заробіток оцінювали у 364 млн грн, у 2022-му — 286 млн грн. Що прогнозуєте на цей рік?
Я думаю, що у нас цього року буде щонайменше 700 млн грн, може й 800. Ми дуже серйозно масштабувалися, оскільки запустили будівництво другого проєкту у Східниці Львівської області. Ці цифри охоплюють доходи від всієї групи компаній «Фенікс»: не тільки від котеджного містечка, але й від заводу у Ворохті, від продажу частини збудованих котеджів у Східниці.
Які найбільші виклики постали перед вами у рік повномасштабного вторгнення?
На продажі це не вплинуло. У нас купували котеджі, на відміну від столиці, де не було попиту на інвестування у нерухомість. Також усі наші інвестори, які захотіли виїхати з країни, змогли продати свої котеджі та залишилися задоволені.
Найстрашніше — це світло. Захід України відключали першим, ми відпрацювали зиму на генераторах, і це було дуже дорого. У нас дизель забирав майже весь прибуток. Щоб функціонувало містечко, тільки на пальне ми витрачали $50-60 тис. на місяць.
Чому Олександр Редька не очікує окупності від котеджного містечка
На сайті Phoenix Ivest натепер у продажу котеджі від $2,4 тис. за 1 кв. м. Яка собівартість котеджу у вашому містечку, якщо взяти, наприклад, будинок площею 45 квадратів?
Складно порахувати собівартість. Якщо ми говоримо про собівартість лише будинку, без інфраструктури, то такі проєкти коштують $900-1000 за квадрат. Це вже з меблями, з усім наповненням. Але у нас у собівартість входить ще інфраструктура, тоді сума виходить значно більша.
На відміну від інших забудовників від загальної території 18 га у нас забудовано лише 3 га. Решта території — 6 га лісу та 9 га — зелені зони, басейни, альтанки, зоопарк, озера, тюбинг-гірка, лижна траса.
Котеджне містечко Phoenix Relax Park натепер є найбільшим готельним комплексом у Буковелі (с. Поляниця)
Яку окупність прогнозуєте для інвесторів та яку очікуєте для себе?
Сім років — окупність для інвестора-власника котеджу. Говорити про окупність для керівної компанії взагалі складно. «Фенікс» не є проєктом про бізнес, це радше проєкт про маркетинг.
Під час трансформації проєкту, коли я вже зрозумів, що хочу розвиватись тут, вирішив, що основним бізнесом буде продаж будинків за кордон. І для того, щоб у мене купували будинки на експорт, мені потрібно було створити картинку містечка щасливих людей. Ця стратегія працює, коли людина бачить не просто пропозицію купити будинок, а готове містечко. Тому ми не прораховували, за скільки окупляться інвестиції, які я вкладаю саме у містечко. Окупність йде з інших каналів продажів.
Тобто це експортний бізнес від початку ідеї. Як справи з експортом?
Ми вже експортуємо будинки та будматеріали від нашого заводу. Зараз активно форсуємо Іспанію. Днями вже почали продажі декоративної мармурової штукатурки, що виробляємо на нашому заводі у Ворохті. Думаю, наступного року ми будемо лідерами з продажу фасадної та інтер’єрної штукатурки в Європі.
Чим берете іноземні ринки?
Якістю.
За рахунок чого?
Скажімо так, вони не женуться за якістю, оскільки у них і так ідуть продажі. 20 років може не змінюватися рецепт штукатурки. А ми придумали сучасну штукатурку: вона візуально гарніша, дуже міцна, не жовтіє, не змивається. Крім цього, ми можемо вигравати за рахунок ціни. Бо у нас все-таки трохи дешевша робоча сила, тому що податки нижчі, ніж в Іспанії. Плюс наші люди люблять працювати. В Іспанії, Португалії, Італії робітники заточені на погодинну зарплату і не намагаються дати більше. А ми мотивуємо команду, щоб кожна людина розуміла, що все залежить від неї.
Чому у Phoenix Relax Park вкладаються в інфраструктуру
Я подивилася, що на схилі навколо Phoenix Relax Park дуже багато будівництва, крім ваших котеджів. Якось плануєте відновлювати природу? Все ж таки люди їдуть туди, щоб побути у лісі, подихати тим повітрям.
Там, де побудований «Фенікс» і сусідні проєкти, це і не був ліс, це були пасовища. Ми на своїй території нічого не рубали і висадили 3,5 тис. дерев. Плюс проблема обмеженої потужності електромережі у Поляниці: вона стара і перевантажена. І ця проблема не вирішиться у найближчі роки. Через це обмеження ми й зупинили розширення містечка: я міг збудувати там ще 500-800 будинків, і їх би всі розкупили. Але я розумів, що не зможу забезпечити електрику цим новим будинкам.
Як щодо балансу близькості природи та комфорту? Люди ж їдуть у Карпати, щоб відпочити від міської метушні, а котеджні містечка змінюють це.
Часто люди думають: «Я хочу поїхати в якусь глушину, забратися на гору, де не буде людей, щоб отримати спокій і затишок». Але буквально за два дні вони розуміють, що їздити годину до супермаркету їм не комфортно, їм стає нудно, вони хочуть у кінотеатр, купити собі якісь шмотки. Тому, коли немає інфраструктури, люди будуть приїжджати до вас на дві доби.
«Фенікс» створений таким чином, щоб принаймні два тижні відпочивати різноманітно. А із запуском ТРЦ у нас буде і бізнес-школа: люди будуть приїжджати, зокрема, і на освітні курси на місяць і на два місяці.
Олександр Редька в одному з котеджів Phoenix Relax Park
Чого не вистачає Буковелю? Мені, наприклад, не сподобалася відсутність тротуару.
Безумовно, це проблема вже багатьох років. Я навіть приходив до сільської ради, казав: «Давайте я за свої гроші цей тротуар покладу». Але перша проблема — це жителі села. У великому місті влада як діє? Приїжджає важка техніка, все, що з порушеннями побудовано, знесли і збудували тротуар. У селі таких радикальних кроків влада не робить. На мою пропозицію вони відповіли, що у них є проєкт, самі це зроблять. Кілька років я його уже чекаю. Тому сам збудував всі дороги та мости на під’їзді до комплексу, щоб було комфортно двом машинам роз’їхатися.
Як ви оцінюєте співпрацю з місцевою владою?
Я одразу запропонував зробити щось важливе для села, щоб мені ніхто не ставив палки в колеса, щоб я зміг виконати свої зобов’язання перед інвесторами, узаконити нерухомість, отримати адреси. Тоді ми отримали запит, що їм потрібна амбулаторія. Ми їм звели лікарню, пізніше збудували поліцейський відділок.
Як принцип мушкетерів захищає від рейдерства
Щодо рейдерства ваших попередніх бізнесів: чого вас навчив цей досвід?
Рейдерство має місце, коли в тебе є, наприклад, кредити, щось перебуває в оренді. Це не відбувається знічев’я. Також, коли ти працюєш в чорну або в сіру, у тебе є такі ризики. Коли ти працюєш повністю в білу, у тебе є документи на землю та нерухомість, ризиків рейдерства немає. Плюс у нас вже така кількість інвесторів у котеджному містечку, що це як принцип мушкетерів: «Один за всіх і всі за одного».
Ми на цьому й будували бізнес: у нас у всіх є спільні інтереси. Рейдерство сталося, бо це були приміщення в оренді, це були кредити, це були якісь сірі схеми, коли я намагався зекономити на податках, наприклад.
Плюс команда, безумовно. Коли у мене був досвід атак рейдерів, більшість команди приймали сторону сильнішого гравця. Тоді топменеджмент якраз за хабар, по суті, мене і зрадив. Сьогодні геть інша історія.
Читайте також
