Сьогодня, 3 червня, виповнюється 100 днів повномасштабній війні росії в Україні. Ми вже писали про те, як Захід продемонстрував залізний кулак проти Путіна, але все ж боїться озброювати Київ занадто швидко.
Тим не менш, українці здивували весь світ, розвінчавши міф про непереможну армію росії та не даючи кремлю втілити свій план на багатовекторний світ з англосаксами на колінах.
Запеклу боротьбу українців зафіксували й іноземні журналісти — The New York Times випустив до 100 днів війни матеріал з фото й історіями, зібраними його кореспондентами безпосередньо на фронті минулого тижня.
Блискавичні артилеристи та серп і молот
Один з прикладів мужності наших солдат — боротьба у засідках проти російської арти. Так, на південь від окупованого Ізюму минулого тижня українські артилеристи з засідки випустили дві 122-мм гармати, потім з блискавичною швидкістю сховалися від ворожих дронів, перезарядилися та знову кинулися у бій, пишуть автори матеріалу.
Фото: Айвор Прікетт/The New York Times
Екіпаж 55-ї окремої артилерійської бригади.
Інші фото демонструють, як український солдат 93-ї механізованої бригади допоміг випустити снаряд на південь від Ізюма, а також тіло російського бійця в селі Новопіль, нещодавно відбитому українськими військами.
«На його коричневому замшевому ремені красувалися серп та молот Радянського Союзу», — йдеться у статті.
Фото: Ivor Prickett/The New York Times
Кореспонденти NYT відзначили також хоробрість військовослужбовців 95-ї десантно-штурмової бригади, які розташувалися в бетонній будівлі на покинутій фермі. Один з них, 20-річний Артем Сандул, до вторгнення росії робив гамбургери у Макдональдсі, а тепер готує їжу для своїх побратимів.
Фото: Finbarr O'Reilly/The New York Times
Описали кореспонденти й бій українських артилеристів 53-ї бригади з росіянами у Вугледарі, в 28 км від Донецька, коли українці відповіли на вогонь росіян з церкви у 6 км від них.
Українські солдати намагаються стримати наступ росіян на тлі постійного гулу та здригання землі від артилерійського вогню з обох боків.
Окупанти зазнали серйозних втрат: автори репортажу пишуть про знівечені тіла та танки сотень російських солдатів під Білогорівкою після невдалої спроби форсувати річку Сіверський Донець.
Фото: Finbarr O'Reilly/The New York Times
Барвінкове та Бахмут: життя у руїнах
У майже зруйнованому Барвінковому фотографи зняли, як велосипедист їхав повз підірвані будівлі та барикади, поки наші снайпери працювали по окупантах, а російські війська випускали ракети над українськими позиціями.
Фото: Finbarr O'Reilly/The New York Times
Бахмут, на цій же лінії фронту, пише видання, значною мірою евакуйований, та переходить з рук в руки.
Всюди у місті можна побачити залишки підірваних снарядів, уламки, спалені автомобілі, а адміністративну будівлю оточують дві величезні вирви.
Фото: Finbarr O'Reilly/The New York Times
Український солдат пробирається повз зруйновані транспортні засоби та будівлі у Бахмуті
Багато українців, яких зустріли фотокори, не носять форму: наприклад, 47-річний Віталій Кононенко щойно збудував новий будинок для своєї сім'ї в Запорізькій області, але не встиг перевезти туди дружину та дітей: дім було зруйновано.
43-річній Ганні Верещак з 5-ти та 4-річною доньками Міланою та Діаною довелося сісти в евакуаційний потяг, тоді як інша жінка, Валентина, провела туди свою сліпу 87-річну матір Ніну.
Фото: Lynsey Addario/The New York Times
Мужня поліція та жителі у підвалах
NYT нагадує, що мільйони українців залишили свої будинки, особливо на Сході, але багато хто не встиг евакуюватися.
Кореспонденти описують, як у Лисичанську троє міліціонерів, незважаючи на артилерійський вогонь, збирали тіла загиблих. Серед них була і 65-річна жінка, відома сусідам як бабуся Маша.
Її собака гарчав і гавкав з будки. За словами 39-річної сусідки Олени, бабуся Маша не могла дістати ліки, необхідні їй для лікування діабету. Її син поїхав із сім'єю і не зміг повернутися, коли вона захворіла.
У багатоквартирному будинку в Сєвєродонецьку, вже частково підірваному та спаленому обстрілами, жителі забилися у підвали та майже не реагували на звуки вибуху та стрілянину.
Фото: Finbarr O'Reilly/The New York Times
Карпатська Січ: обстріли та гречка
У східній частині Донецької та Луганської областей фотографи зафіксували життя в укритті десятків членів батальйону «Карпатська Січ».
В якийсь момент підлога та стіни бункера здригнулися (танковий снаряд потрапив у сусідню будівлю), після чого почалися обстріли. Частина солдат вискочила, аби відбити атаку, інші чекали команди на підмогу, а один з військових просто запалив люльку та почав смажити гречку.
Фото: Lynsey Addario/The New York Times
На добре укріпленому блокпосту з посиленою охороною бійці побудували нові траншеї, готуючись до можливого наступу росіян, а медик у групі вихвалявся, що їх укриття можуть витримати майже все.
Фото: Ivor Prickett/The New York Times
Українська фронтова позиція поблизу села Вільне Поле Донецької області
Запах війни та кіоск з бургерами
На Сході України всюди видно розруху — від зруйнованих будинків і покороблених вулиць до згорілих танків, звичайним видовищем став хвіст ракети, що стирчав із землі, пишуть кореспонденти. За їхніми свідченнями, запахи та звуки війни теж були всюди.
Фото: Ivor Prickett/The New York Times
Фотокори описують також, як солдати української 95-ї десантно-штурмової бригади після поломки їхнього БТР просто стояли на узбіччі дороги біля Краматорська та курили, чекаючи, щоб їх підкинули. Врешті вони сіли на борт іншої машини та вирушили на фронт у сутінках.
Автори матеріалу констатують, що більшість жителів Барвінкового втекли, та кілька жінок ще минулого тижня торгували там сільгосппродукцією, а у Бахмуті кіоск жваво продавав солдатам каву, бургери та бутерброди.
Фото: Finbarr O'Reilly/The New York Times
Бійці 93-ї бригади знаходяться на передовій протистояння наступу росіян на південь від Ізюма. Вони розповіли журналістами про перенесені дні майже безперервного обстрілу поряд із більш звичними речами, такими, як аварія на шосе та бутерброди у Бахмуті.
Фото: Ivor Prickett/The New York Times
Зацікавило американських фотокорів і те, що жінки, що торгували овочами та молочкою в тіні дерева у Барвінковому, відмовилися брати з солдата гроші за товар та просто побажали йому всього найкращого.
Читайте також
