Що таке міжнародне гуманітарне право в умовах війни – роз'яснення юриста

Автор

Валерій Моісєєв

Словосполучення «гуманітарний коридор» і «обмін полоненими» зараз часто лунають у ЗМІ та соцмережах на тлі війни в Україні. Ці поняття, закріплені в Женевських конвенціях 1949 року (за підсумками Другої світової війни), мали встановити міжнародно-правові стандарти гуманного поводження з тими, у кого під час бойових дій зброї не було від початку (усе цивільне населення), і тими, хто зброї позбувся (військовополонені).

Про те, як мають бути організовані гуманітарні коридори та обміни полонених, у чому суть Женевських конвенцій в інтерв'ю «Новій газеті» розповів юрист, фахівець із міжнародного права Гліб Богуш. вибрало і з цього тексту найважливіше зараз для українців.

Поводження з військовополоненими

Жорстоке поводження з військовополоненими в будь-якій формі заборонено Женевськими конвенціями. Катування та нелюдське поводження з військовополоненими є воєнними злочинами.

Переслідування винних у таких злочинах може здійснюватися як у національних, так і міжнародних судах. Те, що відбувається зараз на території України, підпадає під юрисдикцію Міжнародного кримінального суду в Гаазі, прокурор якого вже розпочав розслідування.

Відповідно до міжнародного права, строки давності до воєнних злочинів не застосовуються.

У III Женевській конвенції «Про поводження з військовополоненими» немає суворого обов'язку проводити обміни полоненими. Захоплена людина може просидіти в полоні до завершення конфлікту, після чого підлягає поверненню на батьківщину.

Під час полону мають дотримуватися такі норми:

сторони зобов'язані гарантувати полоненим захист, особливо від актів насильства чи залякування, образ і цікавості натовпу;
з полоненими не можна поводитися жорстоко;
їх не можна принижувати;
ставити на них наукові досліди;
позбавляти медичної допомоги тощо.

Військовополонені не можуть притягуватися до відповідальності просто за свою участь у конфлікті, оскільки мають імунітет або привілей комбатанта. Їх може бути притягнуто до відповідальності лише за конкретні злочини.

Якою є функція Червоного Хреста під час обміну полоненими

Червоний Хрест – це своєрідний охоронець Женевських конвенцій. Функція Червоного Хреста під час бойових дій – доступ до полонених. Але щоб ця функція реалізовувалася, потрібна добра воля тієї чи іншої держави.

З Червоним Хрестом зобов'язані співпрацювати всі сторони конфлікту – учасники Женевської конвенції (Росія та Україна – учасники).

Треба враховувати, що Міжнародний Комітет Червоного Хреста завжди діє конфіденційно. Його дії та операції не є публічними. Конфіденційність є умовою та гарантією допомоги людям. Якби Червоний Хрест не діяв конфіденційно й нейтрально, він не зміг би здійснювати свою місію під час збройних конфліктів. Його просто відсторонили б і позбавили можливості моніторити, дізнаватися, шукати, відвідувати полонених, передавати їм гуманітарну допомогу.

Що таке гуманітарний коридор

Гуманітарний коридор – це насамперед доправлення гуманітарної допомоги: води, їжі, медичних засобів, засобів гігієни. Щодо виведення населення через такий коридор, то це складніше питання.

У Женевській конвенції немає чіткого суворого зобов'язання, що держави мають забезпечувати коридори.

У ситуації з гуманітарними коридорами в Україні Богуш бачить основну проблему в тому, що цивільне населення нерідко переміщується на територію Росії. Згідно з принципами міжнародного гуманітарного права, люди мають переміщуватися туди, куди вони хочуть, а не туди, куди їх направляє інша держава, особливо на територію держави-агресора.

Міжнародне право орієнтує сторони конфлікту на угоди про евакуацію із зони, що перебуває в облозі чи оточенні, поранених і хворих, інвалідів, людей похилого віку, дітей і породіль та про пропуск до цієї зони служителів культу всіх віросповідань, санітарного персоналу та санітарного майна. Це випливає з IV Женевської конвенції «Про захист цивільного населення під час війни». Головні зобов'язання сторін конфлікту, відповідно до цієї конвенції: населення міста, що перебуває в облозі, не має зазнавати обстрілу та безпосереднього нападу, йому не можна завдавати шкоди.

І найголовніше — згідно з IV Женевською конвенцією, цивільне населення має бути попереджено про атаки.

У чому суть і філософія міжнародного гуманітарного права

Суть міжнародного гуманітарного права: якщо одна сторона його порушує, це не дає іншій стороні можливості у відповідь теж порушувати норми гуманітарного права. Якби це було можливим, то Женевські конвенції не мали б сенсу.

Можна мати рацію з позиції виправданої самооборони, але не мати рацію з погляду міжнародного гуманітарного права. «Часто можна чути: ось країна-агресор, тож з її військовими та цивільним населенням можна поводитися як завгодно. Але це шлях у пекло, адже це означатиме, що в усіх, зокрема й пересічних учасників, немає стимулу дотримуватися міжнародних гуманітарних норм», — вважає юрист.

Філософія міжнародного гуманітарного права проста: у будь-якому міжнародному конфлікті вороги один одному не люди, а представники двох держав.

Щойно люди складають зброю або їх захоплюють у полон, їх не можна вважати ворогами. Особливо це стосується цивільного населення.