Останніми днями експрезидент Грузії Міхеїл Саакашвілі один за одним отримав два тюремних терміни. Тим самим влада надіслала сигнал, що до своїх опонентів вона ставиться максимально жорстко, а звинувачення в політичній ангажованості таких справ її не турбують.
Явний дрейф від грузинської євроінтеграції до росії пов’язують з величезним політичним впливом однієї людини — олігарха Бідзіни Іванішвілі.
Іванішвілі — найбагатша людина Грузії. За даними Forbes, він посідає 600-те місце серед багатіїв планети, раніше входив до топ-200. У 2024 році Bloomberg оцінив його активи у $7,4 млрд. Бюджет всієї Грузії минулого року склав трохи більше ніж $10 млрд.
Хоча Іванішвілі публічно стверджує, що не веде бізнес в Грузії, а російського давно позбувся, політолог Валерій Чечелашвілі підрахував, що від початку заснування «Грузинської мрії» його капітал зріс більш ніж на $1 млрд.
The Page розповідає історію олігарха і про те, як він став найвпливовішою людиною Грузії, що копіює методи російської автократії і відверто їй симпатизує.
Бідзіна Іванішвілі. Джерело: Вікіпедія
Радянський бізнес Іванішвілі
Бідзіна Іванішвілі прийшов у бізнес у 80-х роках, коли переїхав з Грузії до москви. Його першім бізнес-партнером став Віталій Малкін. Спочатку вони заробляли перепродажем комп’ютерів.
У 1988 році Бідзіна Іванішвілі став заступником керівника відділу Всерадянського центру комерційної інформації Федерації непрофесійних кінематографістів Спілки друзів кіно. Ця структура була створена на базі ВЛКСМ, але це не заважало її засновникам стати капіталістами. Вони швидко відкривали фірми з торгівлі споживчими товарами та сировиною, а також займалися переведенням у готівку грошей кооператорів.
Трохи пізніше Іванішвілі та Малкін заснували фірму «Агропрогрес», яка спочатку будувала теплиці у Московській області, а потім стала бізнесом з торгівлі електронною технікою.
Віталій Малкін — людина теж не бідна. Згідно з даними Forbes, його капітал у 2012 році становив $600 млн. Також він обіймав посаду сенатора в рф та брав участь у справі Магніцького (корупційний скандал та смерть розслідувача у в’язниці), намагаючись виправдати російську верхівку. З 2013 року мешкає у Монако.
Лихі дев’яності та перехід Іванішвілі на інший фінансовий рівень
Вже у 1990 році Іванішвілі та Малкін стали одними з найбільших продавців електроніки в Радянському Союзі, мали фабрику з виробництва телефонів та магнітофонів у Китаї.
Того ж 1990 року Іванішвілі також зацікавився банківською справою. Разом з Віталієм Малкіним та Сергієм Мосіним він заснував банк «Российский кредит». Мосін дуже швидко відійшов від справ та продав Іванішвілі свою частку.
У 1992 році Іванішвілі увійшов до складу ради директорів «МаркПольБанку», а ще через рік разом з Малкіним заснував Імпексбанк, який у 2006 році за $550 млн придбала група Raiffeisen.
У 1993 році Іванішвілі отримав контроль над готелями «Минск» та «Центральная» у москві. Так сталося після того, як підприємець Аркадій Гайдамак перестав обслуговувати кредити, видані під заставу нерухомості.
На початку 90-х Іванішвілі зайнявся і металургійним бізнесом, придбавши алюмінієвий завод у Красноярську. Але алюміній тоді приваблював багатьох російських бізнесменів, у цій галузі почалися справжні війни за владу та гроші.
Бідзіна Іванішвілі заробив свій капітал у росії в 90-і. Джерело: Вікіпедія
Іванішвілі доволі швидко позбавився небезпечного активу та перемкнувся на чорну металургію, почавши скуповувати гірничо-збагачувальні комбінати. На той час вони майже не цікавили інших бізнесменів.
У 1998 році Іванішвілі вже володів трьома великими комбінатами: Стойленським, Михайлівським та Лебединським. З останнім він розпрощався через дефолт заради порятунку «Российского кредиту». 46% акцій тоді придбав російський олігарх Алішер Усманов за $80 млн.
Крім того, в 90-ті Іванішвілі заснував компанію «Металоінвест», яка займалася керуванням промисловими активами та нерухомістю.
Його партнер Малкін в той час увійшов до так званої семибанкірщини, в яку потрапили найвпливовіші олігархи. Вони допомагали на виборах Борису Єльцину в обмін на преференції від влади.
На початку 2000-х Іванішвілі заснував агропромислову компанію «Стойленская нива» та мережу аптек «Доктор Столетов».
З початку і до середини 2000-х про нові бізнеси Іванішвілі майже нічого не відомо. Адже основний капітал він заробив все ж таки в 90-ті в росії.
Офшори Бідзіни Іванішвілі
Бідзіна Іванішвілі, перед тим як стати прем’єр-міністром Грузії у 2012 році, публічно заявляв, що позбувся бізнес-активів у росії. Згідно з декларацією про прибутки, він та його родина володіли багатьма земельними ділянками, нерухомістю, акціями великих світових компаній, а також рахунками в декількох банках як у Грузії, так і за кордоном. Жодного слова про особистий бізнес.
Журналістам вдалося знайти його капітал у 2016 році під час розслідування, що увійшло в історію під назвою «Панамські папери». Журналісти з’ясували, що з 1998 до 2016 років Іванішвілі заснував 12 компаній на Британських Віргінських островах, а його постачальник офшорних послуг розташований у Панамі.
Панамські папери допомогли Transparency International Georgia знайти понад десяток бізнесів в офшорах, пов’язаних з Іванішвілі.
Неурядова організація стверджує, що Silverport Holdings Ltd створений у 2016 році задля керування зареєстрованими компаніями через брокерський рахунок. А Finseck, що створена у 1999 році, пов’язана із трастом, який Іванішвілі побудував для своїх дітей.
Компанія Brighton Corporate Ltd пов’язана із Фондом співінвестування Грузії. Цей Фонд вклав гроші в декілька проєктів з будівництва комерційної нерухомості, а також у розвиток порту Поті.
Панамський скандал не вплинув на бізнес Іванішвілі, після нього він продовжив користуватися офшорами.
У 2019 році Transparency International з’ясувало, що із Іванішвілі тісно пов’язаний Фонд розвитку туризму, 100% акцій якого належать зареєстрованій у Панамі компанії Frankston International. Фонд зареєстрований за однією юридичною адресою з Cartu Bank, який також заснував Іванішвілі.
Бідзіна Іванішвілі та Віктор Янукович. Джерело: УНІАН
Російський слід Іванішвілі після приходу до політики
Хоча Бідзіна Іванішвілі неодноразово заявляв, що позбувся російського бізнесу, коли йшов у політику, розслідувачі Transparency International знайшли декілька компаній, пов’язаних з мільярдером.
Фахівці TІ стверджують, що у 2012-2019 роках Іванішвілі володів як мінімум 10 російськими фірмами через офшорні структури, і це не враховуючи дочірні компанії. Також через офшори він керує бізнесом і в Грузії, але робить це так, що його ім’я напряму ніде не було вказано.
Відомо про три офшорні компанії, створені для ведення бізнесу в росії: Vanity Overseas Limited, Wellminstone SA и Wenigen Management Limited. Через них Іванішвілі володіє 13 російськими фірмами і досі отримує від них прибутки.
Родичі Іванішвілі та підсанкційні росіяни
Дружина Бідзіни Іванішвілі Ека Хведелідзе — не єдиний родич мільярдера, що продовжують справи з країною-агресоркою.
У Іванішвілі велика родина, але довіряє він не всім. Серед його родичів, крім дружини, найбільш відомі двоюрідний брат Уча Мамацашвілі, племінник Каха Кобіашвілі та рідний брат Олександр Іванішвілі.
Каха Кобіашвілі є офіційним представником офшорних компаній Іванішвілі, що ведуть бізнес у Грузії. Серед них в країні є аналог російської фірми, що досі приносить прибутки мільярдеру, — Aqua Center Ltd. Її власником, як і в росії, вказана офшорна компанія Vanity Overseas Limited.
А ось вести бізнес безпосередньо з росією Іванішвілі доручив рідному брату Олександру та двоюрідному Учі.
Для цього у родині Іванішвілі є компанія Geo Organics. Саме через неї сім’я має справи з підсанкційним колишнім генералом КДБ та губернатором Санкт-Петербурга Георгієм Полтавченком, наближеним до кола путіна.
Сину Учі Тейту Мамацашвілі належить 25% компанії, а сину колишнього російського чиновника Олексію Полтавченку — 10%. Інша частина поділена між Олександром Іванішвілі, котрий віддав у 2022 році свої акції дружині Кетеван Хараідзе, та Ольгою Херіановою — матір’ю колишнього волгоградського високопосадовця Роланда Херіанова. Його дружина — колишня депутатка Держдуми Анна Ковичко, відома створенням пропагандистського ролика «Дядя Вова, мы с тобой!«.
Бідзіна Іванішвілі з дружиною. Джерело: OCCRP
Іванішвілі та скандали зі зброєю
У квітні 2022 року з’явився запис телефонної розмови людей, чиї голоси схожі з Іванішвілі та російським олігархом Володимиром Євтушенковим. На ньому підсанкційний росіянин просить Бідзіну зустрітися зі його людиною для обговорення якоїсь оборудки з зерном. Про що саме йшла мова, невідомо, але точно відомо, що Євтушенков має безпосереднє відношення до війни в Україні.
Він є головою ради директорів та власником 64% акцій АФК «Система», яка розробляє в тому числі військові безпілотники. Самого Євтушенкова звуть королем російської оборонної промисловості. Звісно, у нього доволі тісні стосунки із путіним.
Ще один скандал пов’язаний із кримінальним авторитетом Тамазом Сомхішвілі. В Україні він відомий як власник компанії «Київ-термінал», яка у 2007 році виграла тендер на реконструкцію Харківської площі у столиці. Але ніяких робіт не провели, тому у 2013 році договір був розірваний. Сомхішвілі подав позов проти КМДА з вимогою компенсації $100 млн.
Але то справи минулих років. У 2023 році грузинські журналісти провели розслідування та виявили, що Сомхішвілі має вплив на Тбіліський авіаційний завод. Допоміг з бізнесом Іванішвілі, хоча безпосередньо до заводу він не має відношення. Підприємство заробляє на ремонті авіаційної техніки.
ЗМІ стверджують, що завод ремонтує в тому числі техніку для рф, обходячи санкції. Сама ж компанія має тісні зв’язки з країною-агресоркою, Сомхішвілі, якому належить 50% акцій та чий син Георгій є головою наглядової ради, має російське громадянство.
Першій збройний скандал Іванішвілі пов’язаний з громадянською війною в Анголі. На початку 90-х ООН ввела ембарго на постачання зброї, однак росія продавала озброєння через банк Іванішвілі «Российский кредит» у 1993-1998 роках. Партнер грузинського мільярдера Аркадій Гайдамак затриманий за цією кримінальною справою, але Іванішвілі уник покарання, хоча міжнародний суд у Гаазі отримав проти нього позов.
Іванішвілі — «сірий кардинал» грузинської політики
Бідзіна Іванішвілі прийшов до влади в Грузії у 2012 році, коли його партія «Грузинська мрія» перемогла на виборах. В той час ще була свіжа пам’ять про розв’язану росією у 2008 році війну, тому Іванішвілі довелося публічно дистанціюватися від країни-агресорки.
Перемогу йому забезпечили два чинники — популістичні обіцянки кращого життя на кшталт зниження тарифів на комунальні послуги і скандал навколо тортур в реформованій головним опонентом Міхеілом Саакашвілі поліції. В бідній країні, де багато людей мали проблеми з законом, натуралістичні описи зґвалтування чоловіків у поліцейських дільницях додали багато очок «Грузинській мрії».
Протеси в Грузії проти партії Іванішвілі та сфальсифікованих виборів. Джерело: Depositphotos
Уже за рік Іванішвілі пішов з поста прем’єра, але залишився «сірим кардиналом», який намагається повністю контролювати політичний курс Грузії. Його партія влади офіційно підтримувала євроінтеграцію, але на практиці вона все більше схиляється до росії.
Особливо помітно це стало після початку повномасштабної агресії рф проти України. Контрольовані Іванішвілі політики стали відверто копіювати російську політичну модель. Так в Грузії вирішили прийняти закон про «іноагентів», олігарх став публічно говорити про те, що «партія глобальної війни», яку очолює Захід, намагається втручатися в грузинську політику і провокує конфлікт з росією.
У 2024 році влада сфальсифікувала результати парламентських виборів. «Грузинська мрія» Іванішвілі заявила про свою перемогу, але це стало причиною масових протестів, які були придушені поліцією.
Для європейських політиків роль Іванішвілі в розвороті від Європи до росії очевидна. Наприкінці 2024 року кілька країн ЄС заборонили в’їзд йому та його спільникам. Президент Володимир Зеленський у грудні теж оголосив про санкції проти олігарха.
«Це санкції проти тієї частини влади зараз у Грузії, яка здає Грузію Путіну», – пояснив Зеленський.
Проте Іванішвілі продовжує демонструвати, що російська модель йому до вподоби і він готовий користуватися такими методами для переслідування опонентів. Коли восени 2021 року Міхеїл Саакашвілі повернувся до Грузії, його одразу заарештували за звинуваченням у незаконному перетині кордону. Потім експрезидента засудили до шести років тюрми за побиття депутата Валерія Гелашвілі у 2005 році.
Опозиція, світові лідери зверталися до грузинської влади з проханням випустити Саакашвілі під домашній арешт, бо стан його здоров’я різко погіршився у в’язниці. До цих закликів не прислухались.
Зараз влада демонструє, що не збирається відпускати опонента. 12 березня 2025 року суд засудив колишнього президента до нового тюремного терміну за звинуваченнями у корупції: дев’ять років. За п’ять днів після цього додали ще 4,5 року строку за незаконний перетин державного кордону. Таким чином влада дає чіткий сигнал: бути її ворогом дуже небезпечно.