Диверсифікувати поставки основних енергоносіїв (крім ядерного палива) з умовою не більше, ніж 30% з одного джерела, доручив уряду президент Володимир Зеленський. Ця вимога є однією з багатьох, які прописані в указі №874 від 2 грудня. Ним президент затвердив рішення РНБО про невідкладні заходи щодо забезпечення енергетичної безпеки.
«Забезпечити відпрацювання до 1 липня 2020 питання диверсифікації джерел і маршрутів постачання нафти, нафтопродуктів, природного і скрапленого газу, вугілля антрацитових марок, передбачивши поставки з одного джерела не більше, ніж 30% від загальних обсягів поставок, і прийняти відповідне рішення». Таке доручення отримав Кабінет міністрів.
Контекст
Завдання диверсифікації поставок енергоносіїв актуальне для багатьох країн. Євросоюз серйозно взявся за це питання після січневої російсько-української газової кризи 2009 року. Європейці почали думати, які трубопроводи їм потрібно побудувати, як змінити структуру ринку за видами енергії, як удосконалити законодавство, щоб не допускати виникнення монополістів серед операторів тощо. При цьому жодних чітких кількісних орієнтирів, наприклад, «не більше 30% з одного джерела», ніколи не ставили, бо виконати їх майже завжди неможливо — ринок дуже складний і динамічний. Але ідея диверсифікації, як парасолька, завжди «нависає» над будь-яким рішенням у сфері енергетики, яке обговорюється і приймається в ЄС.
Прикладом української практики вирішення питань диверсифікації може стати недавня ситуація на ринку дизпалива. Ще в першому півріччі 2019-го частка російського дизпалива на українському ринку була 44%. Після того, як Кабмін ввів мита на поставки трубопроводами, частка дизпалива з РФ скоротилася до 11-15%.
Ініціатор введення мит — голова комітету Верховної Ради з енергетики Андрій Герус – заявляв: «За два місяці ми позбулися залежності [від російського дизпалива – 
], і якщо знову в неї потрапимо, буде не дуже добре. Є ідея обмежити поставки енергоресурсів з одного джерела на рівні не більше за 30%«.
Але в жовтні експорт з Росії зріс удвічі і зайняв третину ринку. Сталося це в першу чергу за рахунок зміни логістики — основними каналами транспортування російського дизпалива стали термінал у білоруському Гомелі і залізниця.
Герус тоді заявляв, що в разі значного зростання поставок російського палива залізницею або через білоруський термінал, Україна може ввести мита на ці канали імпорту. Такі спецмита цікаві в першу чергу неформальній групі «Приват» Коломойського — вона контролює найбільші нафтові комплекси в Одесі та Чорноморську. Наприклад, підконтрольна Коломойському «Укртатнафта» в жовтні вже імпортувала 44,5 тис. тонн дизпалива через порт «Одеса». Це в 7,2 рази більше вересневих обсягів.
Читайте також
Практичний кейс трьох українських компаній, які працевлаштовують людей з інвалідністю
