Нещодавно голова Виконавчої ради реформ Міхеїл Саакашвілі виступив проти введення мит на імпортні добрива, справедливо зазначивши монопольно високі ціни на продукцію українського хімпрому. Однак це не привід вбивати залишки української промисловості і створювати черговий загін безробітних, готових у будь-який момент виїхати в іншу країну.
За даними першого заступника директора «Одеського припортового заводу» Миколи Щурікова частка імпорту в Україну за деякими видами добрив вже перевищила 70%. При цьому, протягом останніх 5 років приріст імпорту по харчовій соді склав 271%, по аміаку безводому 414%, в гідроксиду калію 516%, за сульфату алюмінію 152%, по сірчаній кислоті 140%.
«Тому українські виробники, зокрема, були змушені стримувати ціни нижче собівартості, щоб не зупиняти виробництво. Хімічна галузь перетворюється на сировинну — стрімко звужується експорт поставок продукції по всіх основних товарних сегментах», — зазначив він.
Щоб уникнути лобізму в користь українських олігархів або великого іноземного промислового капіталу потрібно використовувати грамотну політику протекціонізму. При цьому посилити її шляхом зав'язування суміжних галузей одну на іншу, а також дозволяти продукції іноземних виробників бути представленою у рамках встановлених квот для згладжування цін.
«Демонополізація необхідна як базовий курс держави в економіці, оскільки засилля монополій не дає можливість Україні нормально розвиватися. Але демопонолизация не повинна призводити до захоплення нашого ринку іноземними монополіями», — вважає директор програм міжнародної і внутрішньої політики Українського інституту майбутнього, Юрій Романенко.
Поза всяким сумнівом, Україна зацікавлена у збереженні хімічної промисловості. На його думку, якщо створювати хімічним підприємствам України переваги, то зробити це потрібно з низкою чітких зустрічних умов.
Це має бути комплекс заходів, який повинен включати час на модернізацію виробництв, щоб в ідеалі на всі 100% можна було покрити внутрішній попит і ефективно захоплювати зовнішні ринки. Для цього потрібні дотації та інші форми підтримки, особливо тим компаніям, які 30% своєї продукції реалізовували на зовнішніх ринках.
«Зростання якості стимулював експорт, експорт призводить до припливу капіталу в економіку, приплив капіталу розширював ємність внутрішнього ринку, а це сприятиме тому, що українські аграрії будуть купувати все більше власної якісної продукції», — зазначив Романенко.
Економіка працює як єдине ціле і не можна керуватися аргументами виключно одного сегмента або бізнесу. Тому краще, щоб український хімпром обслуговував вітчизняний агропром, ніж хімічні підприємства інших держав.
Читайте також
