Як сплатити податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки
Податок на нерухоме майно (його правильна назва – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ст. 266 ПКУ) – це частина комплексного податку на майно (до нього ще належать плата за землю й транспортний податок, ст. 265 ПКУ). Сплачують податок на нерухомість у місцеві бюджети (ст. 10 ПКУ).
Платники податку – юридичні особи, які є власниками нерухомого майна, — самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року та не пізніше 20 лютого цього самого року подають органу контролю за місцем перебування об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою в порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально (підпункт 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Кодексу).
Хто має сплачувати податок на нерухоме майно
У ст. 266.1 ПКУ визначено наступні категорії платників податку на нерухомість: фізичні та юридичні особи, зокрема нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Головною умовою є наявність права власності на нерухоме майно. І тут варто враховувати таке:
- право власності на нерухомість має бути зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- податок мають сплачувати й нерезиденти;
- фізособи (зокрема підприємці) податок сплачують, але самі його не нараховують. За них це здійснює ДПС на підставі інформації зі згаданого вище Держреєстру;
- юрособи нараховують податок самостійно й декларують його;
- правила оподаткування податком для юросіб і фізосіб (зокрема підприємців) відрізняються. Для фізосіб діють окремі правила щодо житлової нерухомості, визначені п. 266.7.1 ПКУ, а також пільга за ст. 266.4.1 ПКУ;
- є правила щодо нерухомості, що перебуває в частковій або спільній власності (пп. 266.1.1 ПКУ).
Податок на нерухоме майно для фізичних осіб у 2023 році
ДПС під час нарахування враховує вимоги п. 266.7.1 ПКУ, а також пільги згідно з пп. 266.4.1 ПКУ, які діють щодо житлової нерухомості:
- база оподаткування квартир зменшується на 60 кв. м незалежно від кількості таких квартир, зменшується загальна площа;
- база оподаткування для будинків зменшується на 120 кв. м;
- якщо є велика житлова нерухомість (понад 300 кв. м для квартир, 500 кв. м для будинків), то сума податку на нерухомість збільшується на 25 тис. грн на рік на кожний такий об’єкт.
Однак податківці вважають, що остання норма щодо великої житлової нерухомості поширюється й на юридичних осіб (лист ДФС від 04.03.2016 р. № 4758/10/28-10-06-11).
У разі якщо в наступні податкові періоди (з огляду на строки давності, визначені статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (зокрема й за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться в раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він має право самостійно уточнювати свої погоджені податкові зобов’язання через подання уточнювальних розрахунків до податкової декларації за формою, чинною на час подання такого розрахунку (стаття 50 Кодексу).
Водночас у період дії воєнного стану в Україні підпунктом 69.22 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу визначено тимчасові особливості справляння податку, відповідно до яких платники податку – юридичні особи протягом шести календарних місяців після місяця, у якому припинено чи скасовано воєнний стан, мають право подати уточнювальну податкову декларацію, у якій відображаються зміни розміру податкового зобов'язання з податку за відповідний податковий період.
Податок на нерухоме майно: строки сплати
Податкове зобов’язання за звітний рік із податку на нерухомість сплачується:
- фізичними особами — протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення-рішення;
- юридичними особами — авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
Повне або часткове копіювання будь-яких матеріалів сайту, цитування, публікація їхніх анотованих оглядів допускаються лише з письмового дозволу редакції сайту.