Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» № 340-IX було ухвалено ще в грудні минулого року, проте частина його положень набрала чинності лише через шість місяців з дня опублікування — 15 липня 2020 року.
Застосування чергового «антирейдерського закону» як частини земельної реформи лише набирає обертів. Що передбачають новації?
Важливе місце серед законодавчих новел посідають питання реєстрації як речових прав на нерухомість (зокрема, земельні ділянки) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і земельних ділянок як об’єктів цивільних прав у Державному земельному кадастрі.
Варто зазначити, що законодавець продовжує свій курс на налагодження ефективної взаємодії між Кадастром і Реєстром.
Наприклад, ст. 79-1 Земельного кодексу тепер передбачає скасування держреєстрації земельної ділянки з припиненням її існування як об’єкта цивільних прав у разі, якщо речове право не було зареєстроване з вини заявника протягом року після відповідної реєстрації.
Це повинно стимулювати визначеність юридичної долі такого нерухомого майна.
Водночас ухвалення судом рішення про скасування держреєстрації земельної ділянки допускається лише з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки.
Також доповнено порядок державної реєстрації речових прав на земельні ділянки.
Зокрема, у ст. 29 закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їхніх обтяжень» № 1952-IV зазначається, що держреєстрація права власності на земельну ділянку, яке набуто та оформлено до 01 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей у Державному земкадастрі.
Тому, згідно зі ст. 20 закону № 1952-IV, заява про проведення реєстраційних дій не приймається у разі відсутності в Державному земельному кадастрі відомостей про земельну ділянку (у разі державної реєстрації прав на неї).
Окремою ж нормою передбачається взаємодія інформаційних систем Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного земельного кадастру (ст. 33 закону № 1952-IV).
Конкретизовано, що державні реєстратори речових прав можуть отримувати відомості з Державного земельного кадастру про права на земельні ділянки, зареєстровані до 2013 року, а також відомості з Державного земельного кадастру в режимі реального часу.
Аналогічно органи, що здійснюють ведення Державного земкадастру, можуть отримувати інформацію безпосередньо з Держреєстру прав про зареєстровані речові права на земельні ділянки та їхні обтяження.
Також вони отримуватимуть інформацію про ціну (вартість) нерухомого майна та речові права на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними договорами.
Отже, наведені зміни повинні підвищити ефективність взаємодії реєстраторів обох систем, щоб «прямі» Кадастру та Реєстру не виглядали як «паралельні», а «перетиналися». Це повинно убезпечити від виникнення невідповідностей у даних про земельні ділянки та речові права на них.
Помітною також можна назвати новелу, спрямовану на спрощення процедури отримання витягу з Державного земкадастру в електронній формі.
Витяг тепер, відповідно до ст. 38 закону «Про Державний земельний кадастр» № 3613-VI, надається у режимі реального часу.
Крім того, законом № 340-IX Кабміну доручено до 01 січня 2022 року провести інвентаризацію документації із землеустрою.
Згідно з цією документацією здійснювалося формування земельних ділянок і складання правовстановлювальних документів на ділянки, речові права на які зареєстровано відповідно до законодавства, що діяло до 01 січня 2013 року, та які не припинено на час проведення такої інвентаризації.
До 15 липня 2020 року Кабмін мав би розробити й затвердити відповідні порядки проведення інвентаризації документації із землеустрою та проведення звірки відомостей Держреєстру речових прав на нерухоме майно із відомостями Державного земельного кадастру. Однак станом на кінець липня 2020 року новели в цій частині були відсутні.
Щоправда, не можемо не згадати погоджений Кабміном запуск пілотного проєкту із запровадження принципу екстериторіальності в держреєстрації земельних ділянок, який був запропонований Мінекономіки та Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до тимчасового порядку взаємодії між державними кадастровими реєстраторами територіальних органів Держслужби з питань геодезії, з 10 червня 2020 року рішення про держреєстрацію земельної ділянки прийматиме будь-який реєстратор, обраний системою Державного земельного кадастру за принципом випадковості.
Строк здійснення держреєстрації земельної ділянки за принципом екстериторіальності не повинен перевищувати 7 робочих днів з дня реєстрації відповідної заяви.
Тож цей проєкт покликаний розірвати зв’язок можливої зацікавленості посадових осіб за місцем звернення особи.
У підсумку. Отже, маємо надію, що зміни до вітчизняного законодавства щодо реєстрації нерухомого майна, які спостерігаються протягом першої половини 2020 року, позитивно вплинуть на прозорість правовідносин у цій сфері й стануть однією з опор для успішного завершення земельної реформи в Україні.
Редакція не несе відповідальності за зміст матеріалу і може не поділяти точку зору його автора
Читайте також
Платіжна директива PSD3: все, що треба знати тим, хто працює з платежами в ЄС
